спектакль Я, «побєда» і Берлін Київ 2026-02-16 18:00 Театр ім. Івана Франка
«Я, “Побєда” і Берлін» у Києві — Театр ім. Івана Франка
Це не просто вистава, а справжня поїздка без гальм за текстами Кузьми Скрябіна. Уявіть: старенька, трохи розбита «Побєда», двоє (і не тільки) авантюристів, дорога, кордони, купа непередбачуваних зустрічей і той самий настрій 90-х, коли все могло зламатися в будь-яку секунду — але саме тому було так живо.
«Музло лабаємо наживо!» — і це не фраза для красного слівця. Тут музика не “фоном”, а частина історії: пісні, ритм, драйв, і моменти, коли зал ловить знайомі мелодії на півноті й усміхається, ніби почув голос давнього друга.
Про що ця історія
«Я, “Побєда” і Берлін» — це роад-муві на сцені: провокативна подорож із комедією та ностальгією замість бензину. Сюжет дихає фірмовою кузьмівською іронією: трохи смішно, трохи колюче, місцями абсурдно — але завжди по-людськи.
Вистава сповнена самоіронії — над нами, над “лихими/романтичними” 90-ми, над кордонами й пригодами українців у Берліні. Це такий тип гумору, коли ти смієшся, а потім ловиш себе на думці: “Та це ж було. Та це ж ми”.
І так, ви поїдете в Берлін на справжній розбитій колимазі, щоб “трохи підзаробити” на продажі манекенів… а в результаті залетите в справжній берлінський рейв. Нормальний такий план, правда?
Чим вистава чіпляє
15 акторів на сцені — темп тримається щільно, персонажі змінюються, історія не провисає.
Живий музичний бенд — атмосфера як на теплому квартирнику, тільки в театральному масштабі.
Відчуття, ніби знайомий “травить байки” з гітарою: просто, щиро, смішно — і раптом аж щемить.
Лауреат національної театральної премії «ГРА» 2025 року — і це якраз той випадок, коли нагорода дуже пасує змісту.
Для кого це найкраще
Ця постановка зайде, якщо:
ви любите Кузьму — його мову, нерв, самоіронію і правду без прикрас;
вам відгукується настрій 90-х (навіть якщо ви були тоді ще малими — ця епоха все одно в нас “прошита”);
хочеться не “солодкої романтики”, а сміху з характером, музики й історії, яка не робить вигляд, що життя ідеально рівне.
Тривалість і прем’єра
Тривалість: 2 години 20 хвилин (з антрактом)
Прем’єра: 25 січня 2024 року
Команда постановки
Автор тексту і пісень: Кузьма Скрябін
Режисерка та інсценівка: Вероніка Літкевич
Сценографія: Марія Хомякова
Художник зі світла: Руслан Березовий
Музичне оформлення: Олег Мишловський
Хореограф: Олексій Бусько
Хормейстерка: Оксана Явдошин
Помічники режисерки: Олеся Галканова-Лань, В’ячеслав Жуков, Костянтин Шелест
Дійові особи та виконавці
Кузьма: Дерпак Ярослав, Федорчук Ярослав
Бард: Пантєлєєв Володимир, Хвостенко Юрій (заслужений артист України)
Барбара, німкеня: Кирилова Соломія, Цілик Єлизавета, Шпеник Марта
Мама, Кляудія: Швайківська Ірина (народна артистка України), Сотнікова Альбіна (народна артистка України)
Ориська, українка/німкеня, перекладачка: Калинюк Інна (заслужена артистка України), Мироненко Олександра, Галів Оксана
Бабуся / Лесик / поляк / Лінда: Каршневич Дмитро (заслужений артист України), Московець Назарій (заслужений артист України)
Художник / українець / Франц / німець / Сенсей: Норчук Олександр (народний артист України)
Бабуся / Томас / Курт / батько-пшек: Гаврилів Ігор (заслужений артист України), Глова Степан (народний артист України)
Бабуся / німецький прикордонник / польський прикордонник / поляк: Войтюк Андрій (заслужений артист України), Ткаченко Костянтин (заслужений працівник культури України)
Вовчик: Хромов Данило
Карстен / штемпок / українець: Андрощук Олег
Німець / штемпок: Баліцький Василь, Возьний Ігор, Мельникович Владислав
Фєдя / німець / українець / пшечок: Козлінський Богдан
Музичний бенд
Соліст: Каршневич Дмитро (заслужений артист України), Московець Назарій (заслужений артист України)
Клавіші: Войтюк Андрій (заслужений артист України)
Соло-гітара: Хромов Данило
Бас-гітара: Лохманюк Іван
Ударні: Костянтин Ткаченко (завідувач трупою, заслужений працівник культури України)
Бек-вокал: Кирилова Соломія
Якщо коротко: буде смішно, іронічно, музично і трішки божевільно — як ті роки, коли молодість робила нас сміливими, а ностальгія сьогодні робить нас м’якшими. Це вистава, після якої хочеться йти нічним Києвом і ще якийсь час “наспівувати” в голові.
