спектакль Невеличка драма Київ 2025-12-19 18:00 Театр ім. Івана Франка
- Ігор Білиць - Режисер-постановник
- Анна Машковська - Художник-постановник, художник по костюмах
- Ольга Семьошкіна - Хореограф-постановник
- Анна Гордєєва - Художник по світлу
- Олександр Пліса - Звукорежисер
- Дмитро Дроздов - Звукорежисер
- Віра Алименко - Помічник режисера
- Катерина Артеменко - Композиторка
«Невеличка драма»
«Невеличка драма» — це ніжна, щемка й по-людському болісна історія про боротьбу між мрією та реальністю, між прагненням до щастя і правилами світу, який не залишає місця для сентиментів. Ця п’єса Валер’яна Підмогильного, написана ще в першій половині ХХ століття, дивовижним чином зберегла свою актуальність донині. У центрі — молода жінка Марта, яка намагається відшукати місце для справжнього почуття у буденності, що давно позбулася ілюзій.
Світ, у якому живе Марта, гранично раціональний і прагматичний. Він не приймає емоцій як повноцінної цінності. Тут кожен вибір має бути доцільним, а почуття — контрольованими. Побут, праця, стосунки — усе підпорядковано холодній логіці. Але Марта відчуває, що їй цього замало. Вона мріє про щось більше, про той особливий внутрішній спалах, що змушує серце битися швидше — про любов, яку описують у книгах, яку шепоче уява й обіцяє душа.
Втім, на її шляху — зовсім інші чоловіки. Дмитро — впевнений, практичний, він переконаний, що шлюб — це перш за все союз для ведення господарства та виховання дітей. Ніякої романтики, тільки злагоджена співпраця. Славенко — тип раціоналіста до кісток: почуття для нього — це біологічна необхідність, а не щось піднесене чи виняткове. Льова — мовчазний, нерішучий, і хоча його почуття до Марти справжні, він надто боїться їх озвучити. Всі троє ніби уособлюють різні способи виживання у світі, де емоції не мають цінності.
І посеред цього — Марта, розгублена і чесна. Її внутрішній конфлікт розгортається не лише в діалозі з іншими, а насамперед у боротьбі з самою собою. Її репліка — «Я закохалась, бо мусила закохатись. Кожна дівчина мусить закохатись!» — звучить як спроба пояснити не стільки оточенню, скільки собі: чому вона вдається до любові — зі страху бути «не як усі» чи через глибоке, щире почуття?
Ця п’єса розгортає перед глядачем тонке полотно жіночої душі, яка прагне не просто бути частиною соціального сценарію, а знайти власний шлях, право відчувати, обирати, помилятися й знову шукати. У світі, де реальність нав’язує правила, а романтика здається недоцільною, Марта все ж намагається зберегти крихту мрії.
«Невеличка драма» — не про зовнішні конфлікти, а про глибину внутрішнього діалогу. Це роздуми про те, чи є місце коханню там, де все регламентовано; чи можемо ми дозволити собі слабкість — вірити у неземне, у виняткове, навіть тоді, коли життя диктує інше. І що важливіше — бути щасливим чи правильним?
Постановка Франківського театру повертає сучасного глядача до першоджерел. Вона не лише дбайливо зберігає текстову тканину твору Підмогильного, а й додає нових сенсів, актуальних саме сьогодні, в часи, коли питання самоідентичності, щирості та пошуку себе стають особливо гострими. У тонкому акторському виконанні й делікатній режисурі п’єса набуває глибокого звучання — інтимного, без пафосу, але з тремтливою ніжністю до кожного слова.
Це драма, що починається тихо, як шепіт думок, але залишається в пам’яті надовго. Вона про всіх нас — про тих, хто коли-небудь намагався поєднати мрію з реальністю, не втративши при цьому себе.
