спектакль Моя професія - синьйор з вищого світу Київ 2026-01-18 15:00 Театр ім. Івана Франка
- Анатолій Хостікоєв - Режисер-постановник
- Ярослав Нірод - Художник-постановник
- Наталія Рудюк - Художник по костюмах
- Олександр Пліса - Звукорежисер
- Артем Атаманенко - Звукорежисер
- Ганна Ваховська - Художник по світлу
- Сергій Пантюшенко - Художник по світлу
- Олена Антохіна - Художник по світлу
- Віра Алименко - Веде виставу
«Моя професія — синьйор з вищого світу»
Ця вистава — не просто повернення італійської комедії на франківську сцену. Це своєрідне театральне deja vu, у якому оживає історія, пов’язана з гучним успіхом минулого. У 1981 році «Моя професія — синьйор з вищого світу» вперше з’явилась на афіші театру в постановці Володимира Оглобліна. Головні ролі виконували Віталій Івченко та Станіслав Олексенко, а черга за квитками простягалася від театру до метро «Хрещатик». Виставу зіграли понад 700 разів, і вона стала справжнім глядацьким хітом свого часу.
Саме тоді молодий Анатолій Хостікоєв вперше з’явився на сцені у ролі Антоніо — харизматичного італійського пройдисвіта з добрим серцем. Режисер Оглоблін згадував: «Антоніо — це справжній Хостікоєв. Темперамент, пластика, чарівність — усе було в ньому. Це його друга велика роль у театрі Франка, і він зіграв її блискуче». Згодом, у 2003 році, до цієї п’єси Хостікоєв повернувся вже як режисер та актор у постановці театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв». Ця історія, здається, назавжди закарбувалась у творчій долі актора.
Сьогодні франківці знову відкривають глядачеві цей блискучий італійський сюжет — легкий, грайливий, сповнений доброго гумору й життєвої мудрості. Постановка знову оживає у старих, але не втрачених фарбах: сценограф Ярослав Нірод створив декорації за тими ж ескізами, що й у 1981 році, зберігаючи атмосферу сонячної Італії, домашнього тепла і театральної щирості.
Сама ж історія — це комедія положень, де за сміхом криється щось значно глибше. В центрі подій — Леоніда Папагатто, харизматичний глава великої родини, який, здається, не має жодної чесноти в очах бюрократичного суспільства: він хитрує, вигадує міфічні фонди, краде продукти на банкетах, щось крутить і комбінує на кожному кроці. Але кожна його витівка — не про наживу. Це — боротьба за збереження сім’ї. За стабільність, любов, дах над головою. За спокій тих, кого він любить. І тому навіть найсмішніші витівки героя викликають не осуд, а симпатію. Адже в його проступках немає злості — лише відчайдушна спроба втримати світ, що розвалюється.
«Моя професія — синьйор з вищого світу» — це вистава про родинні цінності, які не підвладні жодній епосі. Про людей, які не здаються, навіть коли життя кидає їм виклик за викликом. Про те, що любов і взаємопідтримка здатні стати порятунком у найскладніших обставинах.
Комедія сприймається легко, весело, але залишає по собі не лише усмішку, а й роздуми. Вона вчить бачити глибше, сміятися зі щирістю і жити з відкритим серцем. Бо навіть у світі, де все продається і купується, залишається місце для тепла, щедрості й справжньої людяності.
І головне — вона нагадує: найкраща професія — бути людиною. Навіть якщо на візитівці написано «синьйор з вищого світу».
