спектакль Коріолан Київ 2026-01-21 18:00 Театр ім. Івана Франка
- Дмитро Богомазов - Режисер-постановник
- Андрій Самінін - Режисер
- Петро Богомазов - Художник-постановник
- Олександр Кохановський - Композитор
- Олександр Кришталь - Звукорежисер
- Олексій Бусько - Пластичне вирішення
- Павло Наталушко - Звукорежисер
- Марія Савка - Веде виставу
- Олександр Рожков - Інженер відеоряду
- Ганна Ваховська - Художник по світлу
«Коріолан» : драма честі, зради й прощення
Театр імені Івана Франка в Києві знову звертається до Шекспіра — цього разу до його глибоко драматичного й напрочуд актуального твору «Коріолан». Ця вистава — більше, ніж просто адаптація класичної трагедії. Це роздуми про владу, про ціну честі, про внутрішній конфлікт між відданістю і гнівом, між правдою і політичною доцільністю.
Основу для сюжету Вільям Шекспір взяв із біографій давньоримських діячів, які описав Плутарх. І хоч події розгортаються у Стародавньому Римі, відлуння цієї історії легко впізнати й у нашому сьогоденні — настільки сильні в ній мотиви боротьби людини з обставинами, із системою, зі самою собою.
У центрі сюжету — доля Кая Марція, римського полководця, який здобув славу в жорстокій війні проти вольсків. Саме після захоплення міста Коріоли він отримує почесне прізвисько — Коріолан. Це воїн, уособлення сили, безстрашності й чесності. Його слава у військовому таборі безсумнівна, його сміливість викликає захоплення, а прямота — повагу. Та все змінюється, коли герой вирішує стати частиною політичного життя Риму.
Проте світ політики виявляється зовсім іншим полем битви. Там не діють правила честі й відкритого бою. Там перемагають не ті, хто сильні духом, а ті, хто вправні в інтригах, вміють бути гнучкими, а подекуди — навіть лицемірними. Коріолан же — щирий, відвертий, безкомпромісний. Він не здатен грати роль, підлаштовуватися під чужі вимоги чи лестити заради прихильності. І саме це стає його слабкістю.
Громадяни, збурені хитромудрими маніпуляціями трибунів, зрікаються свого героя. Йому не пробачають його гордості, не схильні бачити глибоку внутрішню цілісність — лише його гордовитий характер. Урешті-решт Коріолана оголошують ворогом народу та виганяють із Риму. Принижений, зламаний і сповнений люті, він іде на ризикований крок — вступає в союз зі своїми колишніми ворогами, вольсками. І тепер, уже на чолі чужої армії, повертається до воріт рідного міста.
Найдраматичніший момент вистави — зустріч Коріолана з матір’ю. Вольумнія, горда римлянка, у розпачі благає сина не руйнувати місто, в якому пройшло його життя. Її слова, її сльози, її матицька гідність — усе це проникає в серце непохитного воїна сильніше, ніж будь-яка зброя. Він зупиняється. Відмовляється від помсти. Обирає прощення — але платить за цей вибір своєю смертю.
Вистава в Театрі Франка витримана у суворому, але емоційно наповненому стилі. Глядач не спостерігає події ззовні — він переживає їх разом із героями. Це не просто трагедія героя, який не зміг адаптуватися до нових правил. Це трагедія суспільства, яке знищує найкращих зі своїх — тих, хто не грає в політичні ігри, хто не готовий зраджувати себе.
«Коріолан» — вистава, що не дає однозначних відповідей. Вона змушує замислитися над природою влади, над тим, що ми цінуємо в лідерах, і чому ті, хто говорять правду, так часто стають незручними. Це історія про те, як легко зрадити гідність, і як важко зберегти людяність у світі, що вимагає компромісів. І саме тому ця постановка не залишає байдужим нікого.
