спектакль Три товариші Київ 2025-12-21 15:00 Театр ім. Івана Франка
- Юрій Одинокий - Режисер-постановник
- Андрій Александрович-Дочевський - Художник-сценограф
- Наталія Рудюк - Художник по костюмах
- Дмитро Лук'яненко - Пластичне вирішення
- Олександр Кришталь - Звукорежисер
- Павло Івлюшкін - Балетмейстер
- Олексій Сікорський - Музичне оформлення
- Владислав Коломійченко - Звукорежисер
- Олександр Рожков - Інженер відеоряду
- Віктор Тарасенко - Інженер відеоряду
- Валентин Драгунов - Інженер відеоряду
- Марія Савка - Веде виставу
- Ганна Ваховська - Художник по світлу
- Олена Антохіна - Художник по світлу
- Євген Нищук - Відповідальний за виставу
«Три товариші»
Вистава «Три товариші» — перша постановка Франківського театру за твором Еріха Марії Ремарка, письменника, що зміг у літературі сказати голосом цілого покоління. Покоління зламаних життів, опалених війною душ, молодих, але вже стомлених людей, які пройшли через пекло Першої світової, повернулись до розбитої Європи і намагалися почати жити знову — не для подвигу, не заради ідеї, а просто для себе, по-людськи.
У центрі вистави — історія трьох фронтових друзів: Роберта Локампа, Отто Кестера та Ґотфріда Ленца. Вони тримають невелику автомайстерню, заробляють не надто багато, проте разом їм вдається зберігати гідність і людяність у світі, що стрімко котиться до нового колапсу. Відлуння війни не залишає їх у спокої — рани на тілі загоїлися, але душа все ще кривавить. Вони вчаться сміятися, пити, працювати, дружити, а іноді — мовчати, бо жодні слова не здатні описати побачене.
Життя Роберта змінюється, коли він зустрічає Патрицію Хольман. Їхня історія кохання — тиха, ніжна, глибоко інтимна — на тлі загальної руйнації стає тим єдиним світлим, що дозволяє ще хоч трохи вірити в життя. Пат — не просто жінка, вона — втілення надії, сенсу, спокою. Але навіть ця любов, така справжня, виявляється безсилою перед страшною хворобою й невблаганним ходом історії.
Еріх Марія Ремарк не вигадував своїх персонажів — він писав про людей, яких знав, яких любив, з якими жив. Так, образом Пат стала його перша дружина Юта — жінка крихка і хвора, але сильна духом. Її тендітність Ремарк зберіг на сторінках роману, перетворивши її на символ жіночої сили й людської відданості.
Роман «Три товариші» був опублікований у 1936 році. Це була одна з найвідвертіших книг того часу — про страх і відчай, про дружбу і втрату, про крихкість людського щастя в добу, яка не давала жодних гарантій. У Німеччині тогочасної політичної істерії твори Ремарка стали кісткою в горлі нацистського режиму. Їх публічно спалювали на площах, демонструючи тим самим страх перед правдою, яку не здатна приховати навіть цензура.
Сам письменник, вигнаний із рідної країни, оселився спершу в Швейцарії, а згодом — у США, де й отримав громадянство. Проте найбільшим потрясінням для нього було не вигнання, а те, що влада Третього рейху стратила його сестру Ельфріду. Це стало болючим підтвердженням того, про що він писав: тиранія завжди починається з мовчання, а закінчується трагедією.
В Україні твори Ремарка стали відкриттям у 1960-х — саме тоді, під час «відлиги», їх вперше почали перекладати та видавати. Його герої, з їхньою глибокою внутрішньою гідністю, здатністю кохати, прощати і залишатися людьми в нелюдських обставинах, стали взірцями для українських інтелектуалів. У його романах шістдесятники бачили відображення себе — і водночас орієнтир: як жити гідно, коли світ руйнується навколо.
Сьогодні, коли знову у повітрі бринить слово «війна», коли юні хлопці з автоматами знову стають чоловіками раніше, ніж встигають подорослішати, «Три товариші» звучать як пророче нагадування. Про ціну свободи. Про те, що після війни теж потрібно жити. І що найважче — не перемогти, а залишитися людиною. Бо справжнє випробування починається після повернення — коли навколо мир, а всередині тебе все ще палає.
Вистава театру імені Івана Франка — це не лише глибока інтерпретація класичного тексту, а й розмова з сучасністю. Про тих, хто був. І про тих, хто є. Про покоління, якому довелося пережити надто багато — і яке, попри все, зберігає здатність кохати, дружити, будувати, жити. Як колись Роберт, Отто і Ґотфрід. Як сьогодні — ми.
