спектакль Макбет Київ 2025-12-19 18:00 Театр ім. Івана Франка
- Іван Уривський - Режисер-постановник
- Петро Богомазов - Художник-постановник
- Тетяна Овсійчук - Художник по костюмах
- Дмитро Гуленко - Помічник режисера
- Олександр Кришталь - Звукорежисер
- Ігор Гордієнко - Звукорежисер
- Павло Жданов - Художник по світлу
- Олександр Рожков - Інженер відеоряду
«Макбет»
Світ, охоплений темрявою, завжди пробуджує найпотворніше в людській душі. І саме тоді, коли гуманізм здається безсилим перед натиском жорстокості, коли моральні орієнтири розсипаються на очах, театр стає тим простором, де можна подивитися у вічі темряві. Так народжується «Макбет» — шекспірівська трагедія, яка, попри свою вікову дистанцію, звучить сьогодні з лякаючою актуальністю.
У часи, коли звір війни клацає зубами поруч, коли загарбницька жорстокість випробовує на міцність саму тканину людяності, вистава «Макбет» стає своєрідною драматичною медитацією на тему влади, відповідальності, внутрішньої пустки та морального краху. Ми звертаємося до історії шотландського воїна, що стає узурпатором, не для того, щоб реконструювати минуле, а щоб краще зрозуміти себе — сьогоднішніх, загнаних у гібридну епоху цифрових демонів і невидимих маніпуляцій.
«Макбет» — це не просто історія трансформації доблесного лицаря в тирана. Це — процес розкладу людської сутності під тиском жаги до абсолютної влади. Макбет починає свій шлях як герой, як той, кого возвеличують за хоробрість і вірність. Але йому відкривається перспектива більшого — і в цей момент щось у ньому ламається. Під впливом зовнішніх і внутрішніх демонів — не лише відьомських пророцтв, а й власних амбіцій — він робить перший крок у прірву. Крок, який не можна відкрутити назад.
У новій постановці театр пропонує сучасну інтерпретацію шекспірівської демонології. Замість казкових відьом — анонімні цифрові сутності, схожі на всевидючі алгоритми. Це вже не міфологічні істоти, а гіперреалістичні втілення інформаційного тиску, візуального контролю, тотального моніторингу. Вони без обличчя, але всюдисущі. Їх не бачать, але постійно відчувають. Вони керують нашими страхами, формують уявлення, шепочуть — не на вухо, а через стрічку новин, коментарі, маніпулятивні заголовки. І саме вони, як нові віщунки, нашіптують сучасному Макбету: «Ти зможеш. Ти маєш право. Візьми владу».
Цифрова реальність стає новим театром воєн, ілюзій та трагедій. У ній ми живемо у безперервному потоці знаків і смислів, де важко розпізнати правду, а ще важче зберегти внутрішнє ядро. Війна, яку веде Макбет, у нашій інтерпретації — не лише битва за трон, а боротьба зі зневірою, з втратою ідентичності, із розчиненням у шумі інформаційних потоків. Як зберегти в собі людину, коли світ нав’язує тобі роль монстра?
Макбет Шекспіра — людина свого часу. Він постає на межі двох систем цінностей: язичницької та християнської. Це той, хто ще пам’ятає про кару за злочин, але вже не може зупинитися. У ньому живе усвідомлення розплати, і саме ця внутрішня боротьба — не з ворогами, а з самим собою — веде його до безумства. Ми ж, люди XXI століття, також стоїмо в епіцентрі розлому: між гуманістичним світом і світом новітніх диктатур, між відкритістю і контролем, між свободою і страхом.
Історія Макбета — це запитання без відповіді. Як лідеру не втратити обличчя в умовах влади? Як суспільству протистояти тиранії, коли вона приходить не в ланцюгах, а в образі порятунку, сили, “порядку”? Як не стати жертвою цифрової отрути, яка проникає в кожен екран, в кожну думку?
Вистава не дає відповідей, але змушує дивитися на речі глибше. Тут театр — не втеча від реальності, а спроба її переосмислити. Ми дивимось у безодню, аби не дозволити їй поглинути нас.
Сто років тому Лесь Курбас поставив «Макбета» на сцені легендарного «Березоля», відкриваючи для українського театру нову естетику і новий спосіб мислення. Сьогодні ми продовжуємо його рух — через сучасність, через сумніви, через біль, ставимо питання про людину, про владу, про межу, яку кожен із нас може перейти — або втриматися.
Переклад Вільяма Шекспіра здійснено Борисом Теном та Юрієм Корецьким.
Це «Макбет», у якому темрява говорить мовою нашого часу.
