спектакль Наталка Полтавка Київ 2025-12-29 18:00 Театр ім. Івана Франка
- Олександр Ануров - Режисер-постановник
- Петро Панчук - Режисер
- Олег Скрипка - Музичний керівник вистави
- Іван Небесний - Аранжування музики
- Андрій Александрович-Дочевський - Художник-постановник
- Людмила Нагорна - Художник по костюмах
- Володимир Гданський - Диригент
- Сусанна Карпенко - Хормейстер
- Людмила Задаянна - Балетмейстери
- Наталія Осипенко - Балетмейстери
- Олександр Пліса - Звукорежисер
- Дмитро Дроздов - Звукорежисер
- Артем Атаманенко - Звукорежисер
- Ганна Ваховська - Художник по світлу
- Олена Антохіна - Художник по світлу
- Андрій Кононенко - Художник по світлу
- Сергій Пантюшенко - Художник по світлу
«Наталка Полтавка»
Сучасна постановка «Наталки Полтавки» у виконанні франківців — це не просто повернення до класики. Це — щирий діалог із національним корінням, переосмислений через призму сьогодення, зі збереженням найголовнішого — гідності, краси та глибини української театральної традиції. Мета цієї вистави — не лише відтворити відому історію, а й оживити її для нового покоління глядачів, зробити її живою, дотичною, такою, яка надихає і спонукає замислитися.
«Наталка Полтавка» — один із найвідоміших творів українського театру, символ національної сцени, твір, що уособлює і народний гумор, і щиру драму, і пісенну душу нашого народу. І саме тому сьогодні так важливо подивитися на нього крізь сучасну театральну оптику — не спрощуючи, не обережно обходячи кутів, а навпаки, сміливо відкриваючи в знайомій історії нові сенси, які не втрачають актуальності.
Режисер вистави — Олександр Ануров, добре знайомий франківцям за постановкою «Буквар Миру» за Сковородою у 2002 році, що також був спільним проєктом театру та банку «Надра». Саме він запропонував осучаснити музичну мову вистави, запросивши до співпраці одну з найяскравіших постатей української сцени — фронтмена гурту «ВВ» Олега Скрипку. Його участь у проекті стала несподіваним, але потужним кроком до з'єднання традиційного та нового. Скрипка виступив у ролі композитора та адаптатора, переосмисливши мелодії Миколи Лисенка, не змінюючи їхню глибину, а лише додавши їм нового звучання, ближчого до сучасного глядача.
Цей нестандартний музичний підхід став поштовхом до створення унікального сценічного світу. Сценограф Андрій Александрович-Дочевський втілив у декораціях поєднання українського архетипу та модерної театральної образності. Художниця по костюмах Людмила Нагорна створила вбрання, що перегукується із національними традиціями, але не застрягло у минулому — воно живе, театральне, динамічне. Балетмейстери Ірина Задаянна та Наталія Осипенко вплели у виставу танцювальні ритми, що тонко відчувають і пульс сучасності, і серцебиття давнього українського села.
«Наталка Полтавка» у цій постановці — це не музейна реконструкція. Це вистава, яка живе тут і зараз. У її жанровому визначенні — «музично-драматична» — звучить відлуння корифейських традицій, коли театр не знав фонограм, коли співи лунали наживо, і музика була живою емоцією, а не фоновим супроводом. І ця жива музика сьогодні — знову на сцені. Усі вокальні партії виконуються наживо, у супроводі оркестру театру, що повертає виставу до витоків і водночас підносить її до рівня справжнього естетичного переживання.
Цей проєкт — це спроба з’єднати глядача із витоками. Показати, що українська класика — не щось далеке, закостеніле чи формальне. Це історія, що дихає, говорить, співає. Це голос українського серця, який не втрачає сили навіть через століття. І головне — це можливість відчути, що твори національного канону можуть бути живими, актуальними, красивими, зворушливими — саме такими, які змінюють не лише настрій, а й свідомість.
