спектакль Скляний звіринець Київ 2025-12-11 18:00 Театр ім. Івана Франка
- Тетяна Аркушенко-режисер-постановник
- Катерина Маркуш-Художник по костюмах
- Федір Александрович-Художник-постановник
- Ігор Мосєсов -Музичне оформлення
- Тетяна Аркушенко-Режисер відеоряду
- Ірина Дорошенко-Асистент режисера
- Ольга Семьошкіна-Балетмейстер
- Павло Наталушко-Звукорежисер
- Ярослав Антоненко-Звукорежисер
- Олександр Пліса-Звукорежисер
- Ігор Гордієнко-Звукорежисер
- Ганна Ваховська-Художник по світлу
- Сергій Пантюшенко-Художник по світлу
- Андрій Кононенко-Художник по світлу
- Олександр Рожков-Інженер відеоряду
- Віктор Тарасенко-Інженер відеоряду
- Віра Алименко-Веде виставу
«Скляний звіринець» у Києві: тонка драма тендітних душ
На сцені розгортається історія однієї маленької, на перший погляд нічим не примітної американської родини, в якій кожен з членів живе у власному світі очікувань, спогадів і нездійсненних мрій. Перед глядачем постає не просто сімейна побутова драма — це сповнена глибоких емоцій притча про крихкість людських почуттів, про те, як легко втратити реальність, коли живеш у тенетах ілюзій.
У центрі — мати, енергійна і водночас зранена жінка, яка вічно згадує про свою юність, залицяльників і «кращі часи», коли життя здавалося яскравим і багатим на перспективи. Вона намагається передати цю свою віру в «світле майбутнє» дітям, зокрема доньці Лаурі, яка через фізичну ваду й душевну вразливість ховається від світу, немов у шкаралупі. Її захоплення — невеличка колекція скляних фігурок тварин — стає метафорою самої героїні: така ж тендітна, красива й незахищена.
Син Том, мовчазний спостерігач і мрійник, оповідач цієї історії, веде подвійне життя: вдень — продавець у взуттєвому магазині, вночі — поет у власній голові, що мріє вирватися з буденності. Його внутрішній конфлікт — між синівським обов’язком і прагненням до свободи — набирає обертів, поки не стає фатальним. Його тягне за межі тісного помешкання, за обрієм — нове, інше життя. Але що залишиться позаду? І чи можна втекти від себе?
У цій камерній, дуже інтимній історії присутній і батько — точніше, його відсутність, що висить у повітрі немов тінь. Він колись залишив сім’ю заради мандрів, залишивши дружину сам на сам з обов’язками і болями. Його зникнення стало початком руйнування, яке надовго визначило хід життя цієї родини.
Усе змінюється, коли в дім приходить «гостя» — юнак, який міг би стати порятунком для Лаури. Але ця надія розсипається, як одна зі скляних фігурок у її колекції. Ілюзія стикається з реальністю, і стає зрозуміло: не кожен здатен жити поза мріями, не кожному вдається поєднати прагнення до прекрасного з буденними обставинами.
Тонка гра контрастів
У виставі майстерно переплітаються гумор і трагізм, щемлива ніжність і жорстка правда життя. Іронія межує з болем, прагнення до краси — з нестерпною самотністю. Цей контраст створює особливу драматургічну напругу, яка не відпускає до фінального акценту. Постановка делікатно підкреслює важливість деталей — інтонацій, поглядів, пауз — адже саме в них і живе справжнє театральне мистецтво.
Чому варто побачити «Скляний звіринець»:
Це класика американської драми — глибока, інтелігентна, зворушлива;
Твір Теннессі Вільямса втілює конфлікт між мрією і реальністю, який знайомий кожному;
Постановка Театру ім. Франка — вишукана і прониклива, витримана у кращих традиціях психологічного театру;
Блискуча акторська гра, що не залишає байдужим і торкається найпотаємніших струн душі;
Сценографія і музика, які тонко підкреслюють атмосферу затишної пастки, з якої хочеться втекти, але не можна.
Ця вистава — не лише про родинні стосунки. Вона — про кожного з нас. Про наше дитинство, наші очікування, про надії, які іноді зникають, не залишивши сліду, немов крихкий скляний звір. Це театр, який не лише розважає, а й залишає післясмак — той самий, коли в серці щось залишається надовго, коли після вистави ти мовчки стоїш на порозі, не бажаючи повертатися в галасливий світ.
