спектакль Тев'є-Тевель Київ 2025-12-27 15:00 Театр ім. Івана Франка
- Дмитро Чирипюк - Режисери-постановники
- Сергій Данченко - Режисери-постановники
- Данило Лідер - Сценографія
- Андрій Александрович-Дочевський - Відповідальний за поновлення художнього оформлення
- Михайло Глейзер - Художник
- Анна Духовична - Відповідальна за поновлення костюмів, художник по костюмах
- Михайло Глуз - Музика
- Володимир Гданський - Музичний керівник
- Борис Каменькович - Балетмейстер
Наталія Осипенко - Репетитор
Олександр Пліса - Звукорежисер
Ярослав Антоненко - Звукорежисер
Дмитро Дроздов - Звукорежисер
Марія Савка - Веде виставу
Тетяна Бондаренко - Веде виставу
Дмитро Гуленко - Веде виставу
Володимир Абазопуло - Асистент режисера
Ганна Ваховська - Художник по світлу
Олена Антохіна - Художник по світлу
Сергій Пантюшенко - Художник по світлу
«Тев'є-Тевель»
Коли над сценою знову простягнеться мерехтливий Чумацький шлях, а на неї, втомлено, але з гідністю вийде чоловік із візком, — ми впізнаємо його з першого погляду. Це Тев’є. Молочник із Анатівки, філософ у домотканій сорочці, мрійник і батько, чия розмова з Богом триває крізь роки, покоління і долі. Його монолог — це не просто питання до небес, це щира сповідь про віру, надію, біль, любов і гідність. Про спробу осмислити світ, що постійно вислизає з рук, але не з серця.
«Тев’є-Тевель» — одна з тих вистав, яка давно стала символом Франківського театру. Вона — не просто театральна подія. Це явище, яке вкорінилося у творчому ДНК театру, визначаючи його чутливість, глибину, здатність говорити мовою серця. У 100-му ювілейному сезоні франківці повертаються до цієї історії — не лише як до сцени з минулого, а як до живого тексту, в якому щоразу відкриваються нові сенси.
Режисер Дмитро Чирипюк колись привіз цю п’єсу Григорія Горіна після стажування в легендарному «Ленкомі», де й народилась «Поминальна молитва». Музика Михайла Глуза стала її пульсом. А поруч із ним тоді був художній керівник Сергій Данченко. Тоді, понад два десятиліття тому, роль Тев’є була віддана двом великим акторам — Богдану Ступці та молодому Богдану Бенюку. Та саме останній тоді відчув ближчим до себе образ кравця Мотла. Минуло багато років — і тепер саме Богдан Бенюк виводить на сцену оновленого Тев’є: сильного, втомленого, але незламного.
В оновленій версії «Тев’є-Тевель» зійшлися покоління. На сцені — ті, хто грав у виставі ще на зорі її слави, і ті, для кого ця історія — перше дотикання до великого тексту. І це не просто чергова реприза — це нове дихання, нова інтонація.
У центрі — життя. Те, що точиться поміж дрібними турботами: заробити на хліб, видати дочок заміж, зберегти віру в непевному світі. Те, що ламає і водночас зміцнює. Кожна з п’яти дочок Тев’є — то окремий шлях, окрема історія, окрема спроба вирватися за межі умовностей і втілити свою мрію. Але кожен вибір — це і втрата. Бо світ змінюється, і не завжди згоден рахуватись із твоїми надіями.
Зустріч із київським студентом Перчиком обертається для Годл — засланням у Сибір. Цейтл відмовляється від багатого нареченого і обирає кохання — але чи принесе воно їй легше життя? А найболючіше — це Хава, яка йде до чужої віри, до іншої культури, розбиваючи батькове серце. Але навіть тоді Тев’є не відвертається від свого Бога. Він запитує, сперечається, мовчить, коли вже нічого не сказати. Але не зраджує.
«Тев’є-Тевель» — це трагікомедія, в якій сміх звучить крізь сльози, а біль уживається з іронією. Це вистава, в якій є все: гумор, гіркота, краса мови, пластика руху, глибока музика, що створює атмосферу і пронизує кожну сцену.
Це історія про людину, яка стоїть на зламі епох, але не ламається. Про світ, який осипається, але ще тримається завдяки мріям, молитвам, і простим словам, які Тев’є передає своїй онуці: про те, що життя — це коло. Його треба пройти. І не забути, ким ти є.
