спектакль ТГШ. Подорож у часі Київ 2026-06-30 18:00 Театр ім. Івана Франка
ТГШ. Подорож у часі
Київ, Театр ім. Івана Франка
«ТГШ. Подорож у часі» — це не просто сценічна розповідь про Тараса Шевченка, а велика мистецька спроба пройти крізь кілька шарів одразу: особисту драму, історичну пам’ять і саму тканину української ідентичності. Постановка вибудувана так, щоб глядач не сприймав Шевченка як знайомий зі шкільних портретів образ, застиглий у підручниковій повазі, а побачив у ньому живу людину — складну, внутрішньо суперечливу, вразливу і сильну водночас. Саме в цьому і полягає головний нерв проєкту: він не віддаляє постать Шевченка урочистою дистанцією, а навпаки, підводить її ближче.
Ця робота пропонує глядачеві інший кут зору на Тараса Шевченка. Тут він не зводиться лише до постаті Пророка, національного символу чи беззаперечного борця. У виставі він постає людиною, яка сумнівається, переживає, любить, мріє, гнівається, болісно проживає втрати і шукає відповіді там, де готових відповідей немає. Це Шевченко, який не стоїть на постаменті, а говорить крізь час — і не лише до глядача, а й до самого себе. Саме тому його сценічна присутність тут має не музейний, а дуже людський вимір.
Постановка, що відбулася у квітні 2025 року в Харківській опері, вже встигла привернути велику увагу до цього прочитання. І це цілком зрозуміло: такий підхід до постаті Шевченка не будується на звичній урочистій інтонації, де все давно визначено і розкладено по поличках. Навпаки, він відкриває простір для розмови, внутрішнього зіткнення, сумніву і співпереживання. Глядач бачить не ікону, а людину, чий досвід, біль і гідність звучать напрочуд сучасно.
Одним із найсильніших рішень вистави стає поява на сцені двох образів Тараса. Це не формальний прийом і не просто ефектна композиційна знахідка, а спосіб показати внутрішню складність цієї постаті, її рух у часі, її незавершеність, її постійну внутрішню роботу. Молодого Шевченка — сповненого надій, бунтівної енергії, неспокою і перших болісних відкриттів — втілює заслужений артист України Володимир Козлов. У цьому образі важливі не лише молодість чи сила пориву, а й той стан людини, яка ще тільки входить у власну долю, ще тільки починає розуміти ціну правди, втрати і свободи.
Інший Шевченко — зрілий, уже пройдений крізь досвід, пам’ять, розчарування і внутрішню твердість — постає у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Микити Маринчака. Це поет, у якому вже живуть спогади, біль, гнів, зібраність, гідність і віра в завтрашній день, яка не звучить наївно, бо вже оплачена пережитим. Така подвійна сценічна оптика дає змогу побачити не одну статичну фігуру, а ціле життя в русі — зламне, непросте, але не скорене.
Діалог між цими двома Тарасами стає серцем вистави. Він побудований як психологічно насичена і глибоко емоційна розмова крізь час, у якій відчувається не лише особиста історія поета, а й ширший національний вимір. Це зіткнення молодості й зрілості, надії й пам’яті, пориву й досвіду, болю й витримки. Саме через нього проступає образ духу, який можна розколоти, але неможливо зламати. І в цьому сценічному діалозі дуже виразно читається щось більше за індивідуальну біографію — у ньому відбивається стан української нації, її історичний надлам і її незнищенна внутрішня опора.
«ТГШ. Подорож у часі» важлива ще й тим, що не намагається спростити Шевченка до зручної формули. Вона не робить його ані лише героєм, ані лише страждальцем, ані лише символом. Тут він живе у всій складності власного досвіду. А це завжди сильніше за будь-який пафос. Така вистава не пропонує легкого сприйняття, зате дає можливість справді вдивитися в постать, яку ми нібито добре знаємо, але щоразу відкриваємо заново.
У просторі Театру ім. Івана Франка ця історія звучить як запрошення до уважної і чесної розмови — не тільки про Шевченка, а й про нас самих. Про те, як ми пам’ятаємо. Як розуміємо власну культуру. Як співвідносимо символ і людину, історію і теперішній час. І саме тому «ТГШ. Подорож у часі» сприймається не як формальна біографічна постановка, а як жива, напружена і потрібна спроба почути Шевченка не в бронзі, а в голосі, у сумніві, у гніві, у любові, у вірі — таким, яким він може говорити до нас сьогодні.
