спектакль Момент кохання Київ 2025-12-18 18:00 Театр ім. Івана Франка
- Тарас Жирко - Режисер-постановник, автор сценічної ідеї
- Євген Нищук - Ідея
- Ольга Семьошкіна - Пластичне вирішення
- Роман Гриньків - Композитор
- Наталія Рудюк - Художник по костюмах
- Павло Наталушко - Звукорежисер
- Ярослав Антоненко - Звукорежисер
- Дмитро Дроздов - Звукорежисер
- Ганна Ваховська - Художник по світлу
- Сергій Пантюшенко - Художник по світлу
- Андрій Кононенко - Художник по світлу
- Олександр Рожков - Інженер відеоряду
- Віктор Тарасенко - Інженер відеоряду
- Микита Галай - Інженер відеоряду
- Дмитро Гуленко - Виставу веде
«Момент кохання»
Кохання. Це слово промовляється мільйони разів щодня — у віршах, піснях, поглядах, тиші. Його сила безмірна, але воно ж — найкрихкіше з усього, що здатна пережити людина. Одних це почуття підносить над буденністю, відкриваючи новий сенс у звичних речах, іншим — ламає долі, залишаючи лише спогади, що болять роками. Але одне залишається незмінним: ніхто не може від нього втекти. І кожен його шукає, свідомо чи ні.
Саме про це — вистава «Момент кохання» у Театрі імені Івана Франка. Це не просто сценічна історія — це емоційний простір, у якому глядач разом із героями мандрує дорогами пошуку, втрат, надії й випадкових зустрічей. Тут кохання з’являється не в ефектних жестах чи пафосних репліках. Воно — у миті, що майже не помітна. У дотику, який ніби випадковий. У погляді крізь скло автобуса. У тому, як хтось лишився поруч — попри все.
Автори вистави говорять із глядачем мовою, зрозумілою кожному — без надмірної театральності, без штучності. Це щира, тепла розмова про головне. Адже саме любов, як ніяке інше почуття, змушує нас зупинитися, озирнутися, переосмислити, пробачити, чекати, вірити. Іноді — розбиває. Але частіше — лікує.
Місце дії — будь-де. Це може бути вузький провулок старого міста, або галасливий вагон метро, або безлюдне поле з ароматом польових трав. Бо кохання — всюди. Його неможливо втиснути у рамки жанру чи сцени. Воно існує всюди, де є живе серце.
У виставі звучать пісні, що стали справжніми емоційними кодами українського слухача. «Така, як ти» Святослава Вакарчука — як сповідь про незабутню зустріч, і «Вийди, змучена людьми» Андрія Середи — як молитва про порятунок. Ці композиції вплітаються у сюжет, як спалахи пам’яті, як внутрішній монолог кожного з нас.
«Момент кохання» — це вистава про те, як важливо встигнути. Побачити. Прийняти. Не пройти повз. Бо ми ніколи не знаємо, яка зустріч стане для нас вирішальною. І яка мить залишиться в серці назавжди.
