спектакль Пер Гюнт Київ Театр ім. Івана Франка
- Іван Уривський - Режисер-постановник
- Петро Богомазов - Художник-сценограф, художник по костюмах
- Олександр Кришталь - Звукорежисер
- Олексій Воробей - Інженер
- Павло Івлюшкін - Помічник режисера-постановника з пластики
- Олександр Пліса - Звукорежисер
- Ігор Гордієнко - Звукорежисер
- Олександр Рожков - Інженер відеоряду
- Дмитро Гуленко - Виставу веде
- Ганна Ваховська - Художник по світлу
«Пер Гюнт»
Присвячується Сергію Данченку та Богдану Ступці
«Пер Гюнт» — не просто класика. Це велетенське дзеркало, в якому людство бачить себе. Написана Генріком Ібсеном у 1867 році, ця драматична поема стала не лише символом норвезької літератури, а й одним із найглибших філософських творів світової сцени. Вона ставить запитання, які не мають терміну придатності: що означає бути собою? Де проходить межа між мрією й обманом? І як не втратити душу в спробі знайти себе?
Режисерська інтерпретація театру ім. Івана Франка — не просто адаптація, а повноцінне переосмислення. В основі — пошук, блукання, падіння і спроби злетіти. Перед нами — історія хлопця, що марить величчю, коронами, тролями, морями, палацами й утопіями. Але що далі йде Пер, то ближче підходить до своєї суті. І, як часто буває, найважливіше він знаходить не у пригодах, а в любові — тихій, вірній, жертовній.
І дія
Юний Пер — фантазер, мрійник, гуляка. Він обожнює вигадані історії, які тішать селянських дівчат, але доводять до розпачу матір — стару Озе. Її остання надія — вигідне одруження Пера з Інгрід, донькою заможного господаря. Та Пер, як завжди, тікає від відповідальності, вирушаючи на весілля у пошуках нових вражень. Там він зустрічає Сольвейґ — дівчину, яка вмить перевертає його внутрішній світ. Але замість того, щоби боротися за неї, Пер викрадає Інгрід, вчиняючи черговий необачний вчинок.
Він стає вигнанцем. У лісі натрапляє на тролів, їхню принцесу й обіцянку царства. Але для цього треба зректися людського єства. Пер вагається — і тікає. Від усіх. Від себе.
Водночас Сольвейґ іде за ним — залишає свою родину, щоб бути поруч. Але Пер, полохливий, неспроможний прийняти любов, залишає її заради примарного щастя. А потім — знову тікає. Спершу до матері, що вже на смертному ложі. Потім — у світ.
ІІ дія
Минуло багато років. Пер — авантюрист, бізнесмен, торгівець рабами, мандрівник. Він бачив Африку, володів багатствами, насолоджувався славою. Але врешті втратив усе — разом із ілюзією контролю над життям. Під час морської подорожі він потрапляє у бурю, що повертає його додому — не до місця, а до істини.
На нього чекає не тріумф, а порожнеча. Місто забуло його. Життя — випалене. І тут до нього приходить Майстер-відливальник, аби «перетопити» його душу — як ґудзик, що не придатний ні до пекла, ні до раю. Бо Пер ніколи не був собою. Не обрав істинного шляху. Не став Людиною.
Але Пер благально просить ще один шанс. І тут, у найтемнішу мить, лунає голос Сольвейґ. Вона чекала його все життя. Не осуджувала. Не вимагала. Лише любила. І саме ця любов — безумовна, тиха, вічна — стає його порятунком. Бо істина в тому, що ми є самі собою лише у серцях тих, хто любить нас щиро.
Сольвейґ співає свою пісню — і Майстер відступає. Пер знайдений.
Ця вистава — глибоке філософське занурення, де міф переплітається з болем, ілюзія — з правдою, а казка — з реальністю. У кожному з нас живе Пер Гюнт. І, можливо, саме цей вечір у театрі стане для когось тим поворотним моментом, коли починаєш питати себе: а ким я був, коли був собою?
