спектакль Каліка з острова Інішмаан Київ 2026-01-30 18:00 Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки
- Постановка – Кирило Кашліков
- Сценографія та костюми – Дмитро Разумов
- Художниця вистави – Олена Дробна
- Хореографія – Олена Чучко
- Художник зі світла – Максим Бірюков
- Звукове рішення – Владислав Тененбаум
- Сценічна мова – Ганна Гринчак
- Відео – Олексій Рабін, Андрій Рябін, Олександр Шабанов
- Помічники режисера – Сергій Литвин, Світлана Роєнко
- Переклад з англійської Віктора Морозова
Каліка з острова Інішмаан. Київ, театр імені Лесі Українки
П’єса «Каліка з острова Інішмаан» уперше була показана Королівським Національним театром у Лондоні, на сцені Театру Коттесло, 7 січня 1997 року. З того часу твір здобув визнання по всьому світу завдяки своїй щирості, глибині та тонкому поєднанню трагічного й комічного.
У центрі сюжету – доля хлопця на прізвисько Каліка Біллі, який від народження живе з фізичними обмеженнями. Його історія – це не лише сповідь про біль та самотність, а й про прагнення знайти себе, вирватися за межі рідного острова і спробувати віднайти власне щастя. У виставі звучить думка, близька кожному: «Кожна людина хоча б раз у житті мріє вирушити у свій «Голлівуд», відшукати власне Ельдорадо, де все буде по-іншому, де життя заграє новими барвами». Це відчуття жаги змін об’єднує героїв Макдони з нами сьогодні.
Лейтмотив вистави – пошук любові та прийняття. Усі ми прагнемо кохати і бути коханими, та справжній шлях до щастя починається із внутрішньої згоди із самим собою. Коли людина здатна прийняти себе з усіма недоліками, вона відкриває двері до нового бачення світу. Саме так поступово розкривається і головний герой – його історія стає метафорою пошуку відповіді на вічні питання: «Хто я? Навіщо я живу?».
Макдона створює твори, в яких немає кордонів між культурами. Його персонажі – ірландці, але їхні почуття, страхи і надії зрозумілі людям будь-якої нації. У його п’єсах багато жорстких сцен, однак за ними відчувається любов до героїв, співчуття і віра в людину. Він наче говорить нам: навіть коли світ опиняється на межі катастрофи, людяність і здатність співпереживати стають останньою надією.
Кирило Кашліков, режисер постановки в Києві, зазначає:
«У житті кожного хлопця настає момент, коли він мусить сам узяти долю у свої руки. Навіть якщо шанс на успіх мізерний, його все одно варто використати. Інакше навіщо тоді жити?».
Цей меседж стає головною ниткою вистави, що перегукується з життям кожного глядача.
Особливості постановки
Київська інтерпретація вирізняється живими діалогами, психологічною глибиною і водночас трагікомічними сценами, що тримають увагу від першої до останньої хвилини. Глядач може відчути справжню ірландську атмосферу ізоляції маленького острова, де кожна чутка стає сенсацією, а мрія про втечу – чи не єдиним способом вижити.
Варто зауважити, що у виставі використовується ненормативна лексика, спеціальні сценічні ефекти зі штучним димом, гучні звукові супроводи та постріли. Це створює додаткову напругу та посилює драматичний ефект, занурюючи публіку в атмосферу, максимально наближену до реальності.
