спектакль Україна в огні Київ 2026-01-28 18:30 Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки
- Творча робота Євгена Храмцова та учасників вистави
«Україна в огні» — крик душі крізь попіл війни
Це не просто вистава. Це — спроба вмістити на сцені біль, що не має меж, пам’ять, яка пульсує в кожному українському серці, і правду, перед якою неможливо відвернутись. Постановка «Україна в огні» за мотивами однойменної кіноповісті Олександра Довженка — це голос епохи, що проривається крізь роки, щоб нагадати: ми були, ми є, і ми будемо — навіть після найтемніших днів.
Цей текст не читається — він дихає. Він димить розбитими хатами, просякнутий плачем жінок, закляклим поглядом дітей, що надто рано пізнали, що таке втрати. Він тремтить від крику матерів, розривається від ненаписаних листів, від слів, що так і не були сказані між тими, кого назавжди розвела війна.
Світ, що розсипався на уламки
У центрі — не лише події Другої світової, не лише зруйновані села чи знецінене людське життя. У центрі — сам народ, вирваний із власного коріння. Довженко малює не героїчний пантеон, а живий, зранений, спустошений народ, який водночас з цим — нескорений.
Ці люди не грають ролі — вони існують, як геологічний пласт, зрушений вибухами історії. І в тому пилу, що ще не осів, у тому камінні, що ще не впало остаточно, — і є ми. Бо не минуле лише на сцені — воно триває просто зараз, у словах, поглядах, у самому повітрі цієї постановки.
Мистецтво, що говорить серцем
Сценічна мова «України в огні» — лаконічна, але влучна. Тут немає місця пафосу чи театральності заради ефекту. Є лише правда. Її не прикрашають, не згладжують. Вона звучить, як постріл, як подих на вітрі, як останнє «прощай».
Ця вистава не лишає байдужих. Вона не розважає — вона очищує. Бо театр, як і час, про який пише Довженко, — великий художник. І він не лише змальовує риси — він викарбовує в душі. Тому ця робота — не лише про минуле. Це про нашу здатність пам’ятати, співпереживати, і найголовніше — відроджуватись.
«О час! Великий, мудрий художник…»
Так писав Довженко, і саме ці слова лунають сьогодні у виставі, мов молитва. Це не лише опис трагедії — це спроба знайти у ній велич, гідність, красу, яка виникає з попелу.
«Україна в огні» — це вистава не для випадкового глядача. Вона для тих, хто готовий дивитися в очі болю, аби побачити в ньому надію. Для тих, хто не боїться чути правду — про минуле, про себе, про народ, чия історія ще пишеться.
