спектакль Цвіт жакаранди Київ 2026-01-27 18:00 Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки
- Переклад з іспанської Олени Славинської
- Режисер-постановник – Кирило Кашліков
- Асистент режисера – Олександр Степанцов
- Ідея сценічного рішення – Давид Боровський
- Сценографія та костюми – Олена Дробна
- Хореографія – Ольга Голдис
- Помічники режисера – Катерина Лесик, Денис Степенко
Історія, що проростає в серці, як фіолетовий цвіт серед пустелі
Чи завжди правда є благом? А може, часом краще збрехати, аби не зламати чужу душу?..
«Цвіт жакаранди» — це вистава, що торкається однієї з найделікатніших моральних тем: коли любов змушує вибирати між чесністю та співчуттям. Вона ставить перед глядачем питання, на яке немає однозначної відповіді: сказати правду й заподіяти біль, чи приховати її заради спокою та збереження людської гідності?
Цей сюжет — не просто сценічна історія. Це внутрішній діалог кожного, хто хоча б раз опинявся на межі рішень, що можуть змінити долю. Вистава спирається на глибоку метафору — назву, що походить від іспанського вислову «Дерева помирають стоячи». Вона ніби нагадує: навіть тоді, коли все навколо падає, варто залишатися людиною, зберігаючи власну гідність, людяність і внутрішню силу.
Жакаранда — це символ. Дерево з фіолетовим цвітом, яке квітне на межі сезону, коли життя ніби завмирає, але краса все ж проростає. Саме такою є й атмосфера вистави: тендітна, глибока, з нотками болю й водночас надії.
Чому варто побачити «Цвіт жакаранди»?
Це прониклива історія, у якій кожна сцена відкриває нові грані людських почуттів.
Тут немає чорно-білих персонажів — тільки живі, справжні люди, які помиляються, страждають і намагаються любити по-справжньому.
Режисерська робота балансує між інтимною камерністю й масштабністю почуттів, дозволяючи глядачу не просто спостерігати, а прожити цей сюжет разом із героями.
Постановка створена на основі п'єси Алехандро Касона, видатного іспанського драматурга, який умів наділяти свої твори тонкою психологічною глибиною та майстерною драматургією.
У виставі звучить тема доброти, яка не завжди йде поруч із правдою. Це розмова про любов — не поверхневу, а ту, що здатна жертвувати собою заради іншого. Про вчинки, які не потребують схвалення, але здатні зберегти світло в темряві.
«Цвіт жакаранди» — це не просто вистава, це зустріч із собою. Зі своїми страхами, сумнівами, надіями й вірою. І кожен глядач після перегляду виходить із залу з чимось особистим — новим поглядом на близькість, на істину, на вибір.
Це не історія з розв’язкою. Це — емоційна подорож, яка триває ще довго після фінальних оплесків.
