спектакль Соло для ударних… Київ 2025-12-04 18:30 Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки
- Режисер-постановник та автор сценічного рішення – Валентин Козьменко-Делінде
- Хореографія – Павло Сімакін
- Режисер-асистент – Сергій Озіряний
- Звукове рішення – Владислав Тененбаум
- Світлове рішення – Ігор Головачов
- Помічник режисера – Михайло Гейкрайтер
Переклад зі словацької та сценічна редакція ‒ Валентин Козьменко-Делінде
«Соло для ударних…» — Київ, театр імені Лесі Українки
Ви ще не встигли зізнатися в коханні? Ах, яке щастя… Я по-справжньому вам заздрю. У вас це ще попереду — оте трепетне серцебиття, коли слова губляться на устах, а очі говорять більше за будь-які фрази. Цей момент ще чекає на вас за поворотом долі. Ви ще не проспівали з друзями пісень під нічне небо, не сміялися до сліз над безглуздими жартами, не відкривали третю пляшку, хоч давно пора було йти додому? Ух, яка розкіш — мати це все ще попереду. Мати ще змогу загубитися в музиці ночі, в обіймах, у довірі, що народжується між словами.
Ви ще не наважилися відверто поговорити з власною дорослішою дитиною — про головне, про сокровенне, про все те, що довго відкладали "на потім"? Ця розмова ще прийде. І буде вона не просто розмовою — вона стане відкриттям. Для вас обох. Ви ще встигнете зустрітись з тим дивовижним, чого не торкались роками: з довірою, ніжністю, справжністю.
І якщо вам здається, що все вже було — дозвольте собі помилитися. Дива не в минулому. Вони не завершились. Вони лиш набирають обертів. Навіть якщо вам шістдесят. Чи сімдесят. Чи й більше. Ніщо не заважає вам знову сміятися так, як у юності. Плакати над ніжністю миті. Жити — як у перший раз.
«Соло для ударних…» — це історія про життя, яке не закінчується там, де хтось поставив крапку. Це вистава про людей, які не втратили здатності вірити, сміятися, кохати. Про тих, хто, незважаючи на роки, шукає ритм серця в шумі світу. Це не просто театральна постановка — це гімн тим, хто не дозволив часові знищити в собі любов до життя.
Не зволікайте. Не відкладайте на потім ні кохання, ні відвертість, ні безумні танці під ранок. Все ще може бути. Все ще попереду.
І як же я вам заздрю…
