спектакль Ліфт Київ 2025-12-12 19:00 Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки
- Режисер – Михайло Ганєв
- Сценографія та костюми – Олена Дробна
- Звукорежисерське рішення – Владислав Тененбаум
- Художник зі світла – Ігор Головачов
- Відеосупровід – Олексій Рабін, Андрій Рябін, Олександр Шабанов
- Помічниці режисера – Катерина Лесик, Єлизавета Посполітак
- Переклад з англійської Івана Кричфалушія
«Ліфт» — вистава, що відкриває двері в тишу підсвідомого вибору
Двоє чоловіків у кімнаті. Вони розмовляють про дрібниці — про чай, сніданок, погоду. Але тиша між їхніми словами — густіша за будь-який діалог. Бен і Гас, персонажі вистави «Ліфт» (за п’єсою Гарольда Пінтера The Dumb Waiter), застрягли не просто у фізичному просторі. Вони опинилися у пастці часу, вибору, невизначеності. Місце дії — кімната з ліфтом для їжі. Де це? Чому вони тут? На кого чекають? І головне — що їм доведеться зробити, коли «той самий момент» настане?
Пінтер не дає готових відповідей. Він створює атмосферу, у якій сама невизначеність стає головним подразником. Атмосфера загрози, що не має форми, але не дає дихати. Простір, у якому найменша репліка звучить, як постріл. Усе це — про «Ліфт», виставу, що перетворює повсякденну банальність на арену морального вибору.
Коли пауза говорить більше, ніж слова
Сценічна мова п’єси — стримана, уривчаста, але кожна пауза тут — промовиста. Вона говорить про страх, розгубленість, сумніви, які прориваються крізь спроби зберегти нормальність. Зовні — нічого не відбувається. Але всередині — тисне, стискає, ламає.
Бен і Гас — не просто виконавці чи жертви. Вони — дзеркала одне для одного. Вони — ми, розгублені у світі, де правда схована за наказами, а моральність — це розкіш, яку не кожен може собі дозволити.
Вибір між совістю і системою
«Ліфт» — вистава про точку напруги, де людина стикається з обставинами, які вимагають остаточного рішення. Не гучного, не героїчного, а тихого — десь усередині. У виставі немає прямих конфліктів чи відкритого протистояння. Але є щось значно глибше — поступове сповзання до межі, за якою — втрата себе.
Саме це зробило The Dumb Waiter однією з найсильніших ранніх п’єс Гарольда Пінтера. Саме цей текст ліг в основу наративу, що надихнув Мартіна МакДонаха на його культовий фільм «Залягти на дно в Брюґґе». П’єса Пінтера, а разом з нею і постановка театру ім. Лесі Українки, промовляють до глядача про невидимі конфлікти, які сьогодні — актуальні, як ніколи.
Театр, який змушує вслухатися
Мінімалістична сценографія, точна акторська гра, майже фізичне відчуття напруги — усе це створює простір, де глядач стає свідком, співучасником, а часом — суддею. Бо вистава не дає можливості втекти. Вона змушує дивитися в очі незручним питанням: хто я в системі? Чи вистачить мені внутрішньої сили залишитись людиною, коли все навколо — тисне бути виконавцем?
Михайло Ганєв, режисер вистави, створює інтелектуальний простір напруги — не через ефекти, а через мовчання, не через гучність, а через правду.
«Ліфт» — це не історія про двох чоловіків у кімнаті. Це історія про кожного з нас. Про ті моменти, коли вирішується, ким ми є — виконавцями, свідками, жертвами чи тими, хто все ще має вибір.
