спектакль Agnoris Київ Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки
- Режисер-постановник та музичне рішення – Олексій Лісовець
- Сценографія – Андрій Александрович
- Художниця з костюмів – Ганна Духовична
- Звукорежисерка – Алла Муравська
- Відеосупровід – Олексій Рабін, Андрій Рябін, Олександр Шабанов
- Помічниця режисера – Світлана Роєнко
- Переклад з французької – Іван Рябчій (Іван Тюссо)
AGNORIS — подорож у часі, що починається з погляду в дзеркало
Здавалося б, старовинний годинник — всього лиш предмет інтер’єру, стильна дрібничка з минулих століть. Але у виставі AGNORIS він перетворюється на портал, що відкриває двері до найінтимнішого — до прожитого життя, до втрат, невдалих рішень і несказаних слів. Один випадковий жест — і час втрачає свою лінійність: сивий, зморений досвідом чоловік зустрічає самого себе… молодого, на порозі тих самих помилок, які з роками стали тягарем.
Це не просто фантастична історія. Це — глибока людська притча про вибір, відповідальність і невідворотність. Постановка театру імені Лесі Українки пропонує глядачам не лише драму, а й можливість зазирнути вглиб себе: що би ми змінили, якби змогли повернутися в минуле? І що б залишили без змін?
Коли час дає другий шанс
Сюжет розгортається навколо героя, який отримує можливість прожити ще раз той момент, коли все пішло не так. Зустрівшись із собою — молодим, недосвідченим, але сповненим мрій, він намагається змінити хід подій. Але чи можливо це насправді? І що буде з теперішнім, якщо переписати минуле?
У центрі вистави — не лише час як абстракція, а найпростіші, але вічні питання:
– Що важливіше — особисте щастя чи чужа доля?
– Коли варто жертвувати собою заради інших, а коли — йти за власною мрією?
– Чи здатні ми прощати собі те, що не змогли зробити правильно з першого разу?
Постановка спонукає глядача не до жалю, а до розуміння. Вона не дає готових відповідей, а запрошує до співпереживання — адже кожен із нас, хоча б раз у житті, мріяв про кнопку «повернутись назад».
Театр, що ставить питання замість моралі
AGNORIS не повчає й не осуджує. Він створює атмосферу тиші перед вибором, перед правдою про себе. У постановці — тонка рівновага між драмою і ліризмом, між гумором і смутком, між реальністю та спогадом. Візуальна мова вистави — стримана, проте емоційна. Музика, світло і пластика акторів працюють як єдиний механізм, що заводить глядача у глибини внутрішнього діалогу.
AGNORIS — це не лише історія про старий годинник і примху часу. Це подорож у себе. Це мить, коли на сцені — ми самі: молоді й старші, втомлені й натхненні, ті, хто шукає відповідей і вже знає, що жити треба так, щоб не боятись зустріти себе — будь-якого.
