спектакль Звір Київ 2025-06-05 19:00 Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки
- Режисер – Данііл Примачов
- Художник зі світла – Олександр Головатенко
«Звір» — Київ, театр імені Лесі Українки
Ти — звір серед людей чи людина серед звірів? Це питання б’є точно в ціль, залишаючи після себе тривожний слід. Бо ця вистава — не просто історія. Це нерв. Вона про те, що не згасає після вибуху. Про те, що вибухає всередині.
Постановка за п’єсою Наталії Ігнатьєвої занурює глядача у внутрішній світ українського військового, який повернувся з фронту додому. У рідне місто, де колись було життя — звичне, мирне, наповнене звуками сміху, розмов, щоденних справ. І до дружини, яку він любить — пам’ятає кожну рису її обличчя, кожен тон голосу. Але війна не залишилася за спиною. Вона продовжується. Не лише на лінії зіткнення — вона живе в голові, в снах, у паузах між словами. В кожному русі, у погляді, у мовчанні.
Це історія про те, як важко повернутися, коли ти сам — уже не той. Коли реальність довкола не впізнає тебе, а ти — не впізнаєш себе у ній. І ніби все на місці: будинок, дружина, місто — але все якесь інше. Чи це ти інший? А можливо — світ змінився без тебе, поки ти тримав його кордони?
Серед головних тем — не просто посттравматичний досвід, а самотність людини у зміненому тілі реальності. Вистава порушує складні питання: як жити після жаху? Чи можна знову любити? Як не втратити себе — і не загубити тих, хто чекав? Що робити, коли найбільший ворог — уже не зовні, а всередині?
Режисура смілива, без компромісів. У постановці використано ненормативну лексику, різкі звукові та світлові ефекти — не заради епатажу, а як інструменти, що оголюють нерв, роблять біль відчутним фізично. Це не комфортний театр — це театр правди. Театр, який болить.
Особливу емоційну глибину виставі додає голос Владислава Івченка — він звучить як внутрішній монолог героя, як відлуння його роздвоєного «я». А фотографії Софії Бугрій, використані в сценографії, створюють додатковий візуальний пласт — між документом і сном, реальністю і пам’яттю.
«Звір» — це не просто про війну. Це про людину, яка несе її в собі. Про тишу, яка кричить. Про любов, яка не вміє зцілити. Про біль, який не знає, куди подітись. І про надію — бо саме через такі історії народжується діалог. Навіть якщо спочатку він — лише з самим собою.
Постановка створена в рамках читок Української сучасної драматургії Ukraine War Texts — ініціативи, що об’єднує живі, чесні голоси сучасних українських авторів, які реагують на війну не з позиції архіву, а з позиції дихання, болю, життя тут і зараз.
Це вистава, що залишає слід. І змушує замислитись, кого ти бачиш у дзеркалі — людину, що повернулась, чи звіра, якого не відпускає війна.
