спектакль Річард ІІІ Київ 2025-12-20 15:00 Театр ім. Івана Франка
- Автанділ Варсімашвілі-Режисер-постановник, музичне оформлення
- Міроні Швелідзе-Художник-сценограф та художник по костюмах
- Олександр Пліса-Звукорежисер
- Дмитро Дроздов-Звукорежисер
- Ганна Ваховська-Художник по світлу
- Андрій Кононенко-Художник по світлу
- Богдан Бенюк-Асистент режисера
- Віра Алименко-Виставу веде
«Річард ІІІ» на сцені театру ім. Івана Франка: драма влади, самотності та внутрішньої безодні
Вистава «Річард ІІІ» за п’єсою Вільяма Шекспіра — це не просто інтерпретація класичного тексту, це глибоке й багатошарове дослідження природи зла, самотності, спотвореної амбіціями душі. На сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка вона отримала нове дихання завдяки режисеру-постановнику Автанділу Варсімашвілі — визнаному грузинському майстрові театру й кіно, художньому керівникові Тбіліського академічного театру ім. Грибоєдова, професору, педагогу, мислителю сцени.
Сцена, що перетворюється на простір психологічного двобою
Сценічна версія вистави вражає своєю інтелектуальною глибиною і чітким режисерським баченням. У центрі — не лише політична інтрига, не лише трагічна історія узурпації влади, а насамперед — портрет самотньої людини, що перетворює власний біль на інструмент тиранії. Річард — не просто амбітний монарх. Його каліцтво в цій постановці набуває метафізичного змісту: фізична вада стає джерелом внутрішньої свободи, потужним імпульсом для гри, що перетворюється на безжальну виставу з життя інших людей.
Герой Варсімашвілі — не жертва і не монстр. Він — самотній актор на сцені реальності, в якій всі інші — його маріонетки. Його цинізм, розрахунок, здатність маніпулювати викликають водночас огиду і захоплення. Зрештою, ми стаємо свідками не лише історичної трагедії, а глибоко особистої драми — людини, яка втратила здатність любити і бути любленою.
Тандем майстрів
Візуальне оформлення вистави — заслуга талановитого художника-сценографа і костюмерного дизайнера Міроні Швелідзе. Його сценічний світ, побудований на чітких формах, напруженому світлі та ретельно продуманій пластиці, допомагає глядачу проникнути в психологічну реальність персонажів. Музичне рішення, створене самим Варсімашвілі, не просто супроводжує дію — воно розкриває настрій, створює емоційну хвилю, яка веде крізь текст і підтекст п’єси.
До постановки залучено блискучий акторський склад, чиї роботи — глибокі, сильні, емоційно точні. Кожен образ — продуманий і живий, кожна сцена — вагома і напружена.
Шекспір на сцені Франка: від «Сну літньої ночі» до «Бурі»
Театр ім. Івана Франка має довгу й гідну традицію постановок шекспірівських творів. Вперше його п’єси були поставлені тут ще в 1927 році — «Сон літньої ночі» відкрив цю епоху, а потім були «Дванадцята ніч», «Король Лір», «Макбет», «Приборкання норовливої», «Отелло», «Ромео і Джульєтта» та інші знакові вистави. Кожна з них залишила слід не лише в історії театру, а й у серцях глядачів.
Ця традиція продовжується і сьогодні. «Річард ІІІ» — своєрідне підбиття підсумків, потужний акорд у постійній розмові про мораль, владу, правду і брехню.
Хто такий Автанділ Варсімашвілі?
Варсімашвілі — режисер із унікальним мисленням, який здатен поєднувати в одному сценічному творі філософську глибину, психологічну гостроту і художню цілісність. Лауреат Державної премії Грузії та Премії імені Коте Марджанішвілі, керівник грузинського бюро Міжнародного інституту театру, засновник Вільного театру Тбілісі — він є однією з ключових постатей сучасного театрального процесу на пострадянському просторі. Його роботи завжди викликають дискусії, залишають простір для рефлексії, відкривають нові грані давно відомих текстів.
Постскриптум
«Річард ІІІ» — це вистава, яка не дає забути, що Шекспір — не лише про давнину, а й про сьогодення. У його словах — сучасна правда, у його персонажах — наші страхи й ілюзії, наші маски та пристрасть до влади. І саме тому ця постановка — така вражаюча. Вона не про минуле. Вона про нас — сьогоднішніх.
