спектакль Реквієм Київ 2026-02-20 18:00 Театр ім. Івана Франка
«Реквієм» — Київ, Театр імені Івана Франка
‼️ Найкраща драматична вистава року за версією Театрального інфобуму 2025
«Реквієм» на сцені Театру імені Івана Франка — це подія, яка виходить далеко за межі звичного уявлення про класичний концерт чи театральну постановку. Це масштабне музично-драматичне дійство, у якому Моцартів шедевр звучить не як прощання, а як глибока розмова про людину, пам’ять і життя, що триває навіть після фінальної ноти.
Режисер-постановник Євген Лавренчук створює виставу, де музика, слово, рух і світло існують на рівних правах. Тут немає “головного” елементу — все працює разом, формуючи цілісний образ. Асистент режисера — Олександр Русаловський.
Музичну частину очолюють диригенти Теодор Кухар і Костянтин Ленчик, із чіткою, уважною роботою над звучанням і драматургією партитури.
Хормейстер і диригент — Костянтин Ленчик, асистент диригента — Андрій Рахманін.
Візуальний простір вистави створює сценограф Єфим Руах, а костюми Міри Матчиної не просто доповнюють дію, а стають частиною її сенсів. Над драматургічною основою працював Антон Литвинов, музична консультантка — Євгенія Ігнатенко.
У виставі задіяні:
Liatoshynskyi Capella: Orchestra & Choir
Актори та акторки Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:
Ірина Дорошенко, Лариса Красовська, Роман Воронін, Ярослав Бондаренко, Роман Божко, Катерина Гданська, Валентина Іваніцька, Владислава Кисіль, Єлизавета Литвин, Дмитро Лук’яненко, Кароліна Мруга, Дарина Степанюк, Анастасія Яковенко.
Диригенти показів:
28.01.2026 — Костянтин Ленчик
20.02.2026 — Теодор Кухар
Солісти:
Олеся Люба — сопрано
Оксана Гордик — мецо-сопрано
Олександр Пилипчук — тенор
Тарас Бережанський — бас
⚠️ Вікове обмеження: 16+
Прем’єра «Реквієму» Вольфґанґа Амадея Моцарта у постановці Євгена Лавренчука — спільний проєкт Національного будинку музики та Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Вперше в Україні цей твір звучить у редакції американського музикознавця і композитора Роберта Левіна, який відновлює логіку та драматургічну цілісність Моцартового задуму, максимально наближену до авторської ідеї.
У цій постановці «Реквієм» постає як візуальна й емоційна оповідь. На сцені розгортається історія “маленької” людини, випадкової, звичайної, зануреної в конкретний час і простір. Саме через неї режисер разом із оркестром, хором і диригентом переосмислює універсальні теми — страх, втрату, надію, пам’ять і відповідальність за життя.
Цей «Реквієм» — не про смерть у буквальному сенсі. Він про життя, яке не зникає, а змінює форму. Про голоси, що продовжують звучати, навіть коли здається, що все вже сказано. Тут музика стає тілом образів, а не лише звуком: оркестр і хор перетворюються на активних учасників дії, майже на акторів, які проживають внутрішні конфлікти й напругу разом із драматичними персонажами.
Глядач у цій виставі не залишається осторонь. Він входить у простір музики, світла й руху, стає не просто спостерігачем, а свідком і співтворцем події. Саме це відчуття залученості робить постановку настільки сильною й незабутньою.
«Реквієм» органічно вписується в сучасну європейську тенденцію постораторіальних інтерпретацій, де сакральна форма меси виходить за межі релігійного ритуалу й стає актом мистецтва, пам’яті та людяності.
Виконання — латиною, з українськими субтитрами, що дозволяє глибше відчути сенси тексту й не втратити жодної інтонації.
Це вистава, після якої важко просто встати й піти — вона залишається з глядачем надовго, змушуючи повертатися до почутого й побаченого знову і знову.
