спектакль КΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ Київ 2026-09-12 17:00 Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки
ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ «КАСС_АНДРА» у театрі імені Лесі Українки
Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки та Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представлять у Києві спільну прем’єру вистави ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ «КАСС_АНДРА». Драма Ґжеґожа Яжини та Романа Павловського-Фельберга повертає глядачів до античного міфу про Кассандру, але розповідає його мовою сьогодення — через жіночий досвід війни, травму, втрачену пам’ять і боротьбу за право знати правду про себе.
У центрі постановки — жінки, які опинилися під владою завойовників не з власної волі. Їхній біль часто залишається поза офіційними розповідями про війну, а пережите витісняється або навмисно замовчується. Вистава говорить і про іншу силу — тиху, вперту здатність не втратити себе навіть тоді, коли неможливо зруйнувати ворожі укріплення чи негайно змінити хід історії.
Античний міф, прочитаний через сучасну війну
Автори постановки звертаються одразу до кількох літературних джерел. В основі вистави — «Іліада» Гомера, «Агамемнон» Есхіла, «Троянки» Жана-Поля Сартра, написані за мотивами трагедії Евріпіда, а також драматична поема Лесі Українки. Ці тексти поєднуються в новій історії про Кассандру — троянську царівну, жрицю Аполлона та провісницю, словам якої ніхто не хотів вірити.
Вона бачила наближення катастрофи й застерігала тих, хто міг її зупинити. Та голос Кассандри залишався непочутим, доки Троя не впала. Після загибелі міста її забрав Агамемнон, перетворивши переможену царівну на свою наложницю. Водночас саме Кассандра стала свідком його майбутньої безславної загибелі, яку також передбачила заздалегідь.
У виставі цей міф перестає бути віддаленою легендою. Історія про жінку, яка знає правду, але не може змусити інших її почути, безпосередньо перегукується із сучасними війнами. Змінюються імена, держави та зброя, однак механізми насильства, привласнення чужої пам’яті й виправдання злочинів залишаються впізнаваними.
Касс між сьогоденням і минулим
Події розгортаються паралельно у двох часових площинах — сучасній та міфологічній. Їх об’єднує Касс, жінка із зони нинішнього конфлікту. Одного ранку вона прокидається і не може пригадати, ким була раніше, що з нею сталося та чому навколишній світ здається таким тривожним і чужим.
Поруч із нею перебуває партнер Агам — впливовий політик, який нібито прагне допомогти. Разом із психотерапевтом доктором Аполоном він намагається повернути Касс утрачені спогади та відновити її особистість. Проте версія минулого, яку вони їй пропонують, поступово викликає дедалі більше запитань. У розповіді з’являються прогалини, невідповідності та деталі, що суперечать одна одній.
Касс починає сумніватися не лише в словах Агама, а й у самій реальності, яку навколо неї старанно вибудовують. Особливої гостроти цим сумнівам додають сни. У них сучасна жінка перетворюється на міфічну Кассандру — доньку троянського царя Пріама, яку після падіння Трої викрав Агамемнон.
Межа між сном, пам’яттю та пережитим поступово стирається. Те, що спочатку здавалося уривчастими видіннями, складається в послідовну й страшну картину. Касс доведеться з’ясувати, ким вона була до втрати пам’яті, кому можна довіряти і чому правду про її життя намагалися приховати.
Вибір, після якого немає повернення
Коли Касс дізнається правду про власне минуле, перед нею постає вибір, який змінить не лише її особисту долю. Від рішення героїні залежатиме майбутнє світу, де злочини можуть залишитися без покарання, а пам’ять про жертв — бути стертою або підміненою зручною для сильних версією подій.
Саме пам’ять стає одним із головних полів боротьби у виставі. Той, хто контролює розповідь про минуле, отримує владу над теперішнім. Тому повернення спогадів для Касс означає значно більше, ніж одужання. Вона знову набуває голосу, права назвати насильство насильством, а злочинця — злочинцем.
Кассандра як охоронниця пам’яті
Режисер Ґжеґож Яжина наголошує, що протягом тисячоліть людство знову й знову не слухало своїх Кассандр. Вони попереджали про небезпеку, говорили про неминучу трагедію війни, але їхні слова відкидали, висміювали або оголошували незручними.
За словами режисера, суспільства схильні витісняти травматичний досвід, забувати про постраждалих і повторювати ті самі механізми насильства. У цій версії історії сучасна Кассандра бере на себе роль охоронниці пам’яті. Вона повертає те, що інші намагалися стерти, домагається правди й вимагає відповіді за скоєні злочини.
Для неї пам’ять не є пасивним збереженням минулого. Це спосіб опору й умова того, щоб історія не повторювалася безкінечно. Лише названі злочини та визнаний біль жертв можуть розірвати коло, у якому насильство породжує нове насильство.
Жінки, чиї історії залишалися поза літописами
Особливу увагу постановка приділяє жінкам, які пережили війну. Їхній досвід складається зі страху, принижень, втрати дому, психологічних ран і необхідності жити далі після подій, які неможливо просто викреслити з пам’яті.
Жінки рідко ухвалюють рішення про початок війни, однак часто стикаються з її найтяжчими наслідками. При цьому їхні історії залишаються на узбіччі героїчних наративів. Про чоловіків-воїнів складають пісні, поеми та легенди, їм встановлюють пам’ятники. Голоси жінок, які опинилися в полоні, пережили окупацію, насильство або втрату близьких, значно рідше стають частиною спільної пам’яті.
ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ «КАСС_АНДРА» виводить ці голоси на сцену. Вистава не зводить жіночий досвід лише до страждання. Її героїні зберігають пам’ять, чинять опір нав’язаній версії подій і повертають собі власну історію. Їхня сила не завжди гучна й не обов’язково схожа на звичний героїзм, але саме вона допомагає зберегти ідентичність тоді, коли все інше намагаються відібрати.
Спільна прем’єра двох провідних національних театрів Києва поєднає античний сюжет із досвідом сучасного світу. Історія Кассандри знову прозвучить як застереження: катастрофа починається не лише тоді, коли падають міста, а й тоді, коли правду відмовляються слухати.
