спектакль Полусмак Останньго Кохання (біла вітальня) Київ 2026-05-22 18:00 Київський Будинок вчених НАН України
«Полусмак останнього кохання» у Києві — вистава у Білій вітальні Будинку вчених НАН України
У Києві покажуть виставу, яка відкриває Тараса Шевченка зовсім не таким, яким його звикли бачити на постаментах, у шкільних портретах чи офіційних визначеннях. «Полусмак останнього кохання» — це зворушлива, емоційна й місцями майже детективна історія про останній рік життя Кобзаря, про його почуття до Ликерії Полусмак і про ті маловідомі сторінки біографії, які досі викликають запитання, суперечки й живий інтерес.
Ця постановка звертається до Шевченка не як до бронзового символу, а як до живої людини — пристрасної, вразливої, складної, здатної кохати, помилятися, сподіватися й болісно переживати розчарування. Саме тому вистава звучить особливо сильно: вона ніби знімає зі знайомого образу офіційний пил і повертає нам справжнього Шевченка — не застиглого в каноні, а живого, людяного і близького.
У центрі сюжету — історія стосунків Тараса Шевченка і Ликерії Полусмак. Чи справді вони були нареченими? Що насправді стояло за цим почуттям? Які таємниці зберігала жінка, яку пов’язують із останнім коханням великого поета? Вистава не просто переповідає відомі факти, а занурює глядача в атмосферу сумнівів, пристрасті, недомовленостей і болючих відкриттів. Саме тому ця історія сприймається не як суха біографічна довідка, а як жива драматична розповідь, у якій є місце і для ніжності, і для внутрішньої боротьби, і для справжньої людської таємниці.
Особлива сила постановки в тому, що вона ставить перед глядачем важливі питання. Ким був Шевченко насправді? Наскільки той усталений образ, до якого ми звикли, відповідає живій людині? Чи не надто довго суспільство намагалося зробити його зручним, зрозумілим, правильним — замість того, щоб прийняти його у всій глибині, суперечливості та внутрішній свободі? Вистава не дає простих відповідей, але саме в цьому її цінність. Вона спонукає дивитися на постать Кобзаря ширше, сміливіше і людяніше.
Театр української традиції «Дзеркало» пропонує глядачеві не просто історичну драму, а справжню лавсторі, в якій є і чуттєвість, і загадка, і гіркий присмак невисловленого. Тут велика постать національної культури постає в дуже особистому вимірі, і саме це робить виставу такою проникливою. Вона торкається не лише теми кохання, а й теми пам’яті, нашого сприйняття історії та того, як ми самі створюємо образи великих людей.
Режисером-постановником і автором п’єси став Володимир Петранюк — заслужений діяч мистецтв України, директор і художній керівник театру. Саме його бачення формує цю виставу як емоційну, напружену й водночас дуже інтимну розмову зі сцени. Художницею-постановницею є Валентина Кузьмічова, а ролі виконують Володимир Петранюк у ролі Тараса Шевченка та Ольга Гаврилюк або Анастасія Друкар у ролі Ликерії Полусмак.
Окремої уваги заслуговує сама локація. Біла вітальня Київського Будинку вчених НАН України ідеально пасує для такої вистави. Камерний простір додає історії особливої близькості, ніби стираючи межу між сценою і залом. У такій атмосфері кожне слово, кожна пауза, кожен погляд звучать виразніше, а сама історія сприймається набагато гостріше й особистіше.
Тривалість вистави — 75 хвилин без антракту, тож дія зберігає цілісність і внутрішню напругу від початку до фіналу. Це той формат, у якому глядач встигає повністю зануритися в події й вийти після вистави не просто з враженнями, а з бажанням ще довго осмислювати побачене.
«Полусмак останнього кохання» — це вистава для тих, хто хоче побачити Шевченка інакше: не як застиглий символ, а як людину з великим серцем, складною долею і справжнім живим почуттям. Це театральний вечір, що поєднує історію, емоцію, загадку і дуже особистий погляд на постать, яку ми, здається, досі продовжуємо відкривати заново.
