спектакль Сто тисяч Київ 2025-12-29 18:00 Театр на Подолі
- Режисер-постановник - Віталій Малахов (1954 - 2021)
- Художник-постановник - Марія Погребняк
- Художник з костюмів - Ніна Руденко
- Музичне оформлення - Іван Небесний
- Балетмейстер - Анжеліка Борисова
- Художник з освітлення - Сергій Невгадовський
- Звукорежисер - Сергій Шевченко
- Відео - Олександр Братінов
- Помічник режисера - Тетяна Антонова- Софія Людвіченко
СТО ТИСЯЧ
У кожного народу є своя архетипна історія, яка, здавалося б, закарбована в минулому, але щоразу боляче відлунює у сьогоденні. Для України однією з таких є п’єса «Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого — гірка сатира, комедія і драма водночас. Театр на Подолі оживлює цю класику по-новому: не як музейний експонат, а як живий, гострий, драматичний і смішний текст про нас самих — із усіма нашими пристрастями, вадами, надіями та одвічним прагненням до землі.
Земля для українця — не просто власність. Вона — сенс, сила, джерело і водночас пастка. Вона надихає і вбиває, спонукає мріяти і змушує втрачати честь. Герой вистави, Герасим Калитка, — втілення цієї суперечності. Його жага володіти, його сліпа віра в гроші, його прагнення «більше, ще більше» — це не просто комічна карикатура. Це болісно точний портрет людини, яка втратила зв’язок із живим, людським, справжнім, і в гонитві за сто тисячами продала щось значно важливіше.
У постановці Театру на Подолі головну роль виконує Богдан Бенюк — народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Його Калитка — не лише смішний, а глибоко трагічний. За зовнішнім гротеском — внутрішня порожнеча, самотність, втома від світу, де кожен сам за себе. Глядач співчуває, сміється, обурюється, але не може залишитися байдужим.
Режисерське рішення вистави створює простір для багатозначного прочитання. Текст Карпенка-Карого не втрачено під шаром іронії — навпаки, він звучить гучніше, актуальніше, сучасніше. Теми підроблених цінностей, обману, духовної бідності й самознищення кричать із кожної сцени.
Але водночас вистава не позбавлена гумору — того, що не просто розважає, а очищує. Сміх тут — як спосіб пережити болючу правду. Він не дає остаточно впасти в зневіру. І саме завдяки цьому балансуванню між фарсом і трагедією постановка залишається живою, напруженою, емоційною.
«Сто тисяч» — це не лише про те, як людина губиться в гонитві за матеріальним. Це нагадування: усе, що має ціну, ще не має цінності. І якщо ми не зупинимось у погоні за власною «землею», то ризикуємо втратити себе.
