спектакль Цар Едіп Київ 2025-12-20 16:00 Театр на Подолі
- Режисер-постановник, музичне оформлення, пластика - Давид Петросян
- У виставі звучить музика - Іллі Разумейко, Романа Григоріва та Арво Пярта
- Художник-постановник та художник з костюмів - Анна Шкрогаль
- Художник з освітлення - Сергій Невгадовський
- Відео - Олександр Братінов
- Звукорежисер - Сергій Шевченко
- Помічник режисера - Софія Людвіченко- Тетяна Антонова
ЦАР ЕДІП
Софокл був не лише драматургом, а й воїном. Його трагедії — це завжди щось більше, ніж просто літературні шедеври. Це глибокі роздуми про людську природу, владу, гріх, долю та вину. І серед усіх його творів саме «Цар Едіп» вважається вершиною античної трагедії — текстом, який пережив століття і щоразу знаходив нове звучання в епохах кризи.
П’єса написана у V столітті до нашої ери, коли Греція жила між війнами й надіями. Софокл вивів на сцену не просто царя, а людину, яка втілює ідеал влади: сильного, справедливого, відповідального. І водночас — людину глибоко трагічну, бо саме прагнення істини приводить її до падіння.
Театр — як боротьба і очищення
Для давніх греків театр був не просто видовищем, а духовним досвідом. Вистави створювалися у формі змагань, а глядачі приходили не за несподіванками сюжету — вони добре знали міфи. Їх захоплювало не що станеться, а як саме буде прожита й розкрита історія. Саме тому трагедія «Цар Едіп» — це не тільки про міф, це про шлях героя у пошуках правди, якою б болісною вона не була.
Сюжет — як давній міф і сучасний виклик
Все починається з біди: Фіви охоплені чумою, люди гинуть, і цар Едіп шукає відповіді. Він звертається до оракула, який повідомляє: джерело лиха — у непокараному вбивстві попереднього царя. Із цього моменту п’єса перетворюється на справжній психологічний детектив, у якому головний герой розслідує злочин, не підозрюючи, що розплутує нитку власної долі.
Колись Едіп залишив батьківський дім, аби уникнути пророцтва: вбити батька й одружитися з матір’ю. Але, тікаючи, він лише пришвидшив неминуче. В іншому місті він стає героєм, правителем, одружується з Йокастою — жінкою, яка виявиться його матір’ю. І коли, крок за кроком, правда виходить назовні, перед ним постає вибір: прийняти свою вину чи заплющити очі.
Едіп обирає правду. Навіть якщо вона руйнує все. Навіть якщо вона позбавляє його корони, честі, зору. Він карає себе сам, виколює очі, аби не бачити світу, в якому став причиною трагедії, і вирушає у вигнання, не як слабкий, а як сильний — той, хто знайшов у собі силу визнати все й жити далі.
Сцена — як дзеркало сучасності
Постановка Театру на Подолі не просто інтерпретує класику. Вона веде діалог із сучасним глядачем. Історія Едіпа виявляється на диво актуальною: як часто ми боїмося дізнатися правду? Як часто ми віримо, що керуємо власним життям, у той час як обставини — мов незрима доля — вже давно проклали наш шлях?
«Цар Едіп» — це трагедія про кожного з нас, хто шукає відповіді, бореться з внутрішніми демонами й приймає складні рішення. Це нагадування про відповідальність — перед собою, людьми, історією.
Проєкт реалізовано за підтримки Стабілізаційного фонду, ініціативи для підтримки культурних і освітніх організацій, що постраждали внаслідок війни проти України. Завдяки цій підтримці давньогрецька трагедія оживає в новому звучанні, стаючи відлунням не лише минулого, а й нашої реальності.
