спектакль Як стихне шуру-буря зла Київ Театр на Подолі
- Режисер-постановник - Річард Нельсон
- Художник-постановник, художник з костюмів - Марія Погребняк
- Музика - Тимур Полянський, Річард Нельсон
- Балетмейстер - Шарлотта Байдвелл
- Художник з освітлення - Сергій Невгадовський
- Звукорежисер - Сергій Шевченко
- Помічник режисера - Владислав Цехмейструк, Мілада Самойлова, Арман Сарібек'ян
- Перекладач - Юлія Сосновська
ЯК СТИХНЕ ШУРУ-БУРЯ ЗЛА
Вересень 1920 року. Маленьке українське село, де війна ще відлунює в серцях людей, а страх і нестабільність стали частиною щоденності. Саме тут, у далекій від великого міста тиші, народжується історія, наповнена драмою, ніжністю й внутрішньою силою. Історія, що відбулася на тлі першої в Україні постановки «Макбета» українською мовою.
Лесь Курбас — режисер, який не просто творив театр, а відчайдушно вірив у його силу змінювати свідомість. У 1920-му, коли Київ захлинається в хаосі війни, він вивозить невелику групу молодих акторів у село. Там театр стає не засобом самовираження, а буквально способом виживання: замість квитків — яйця, хліб, теплі речі. Вистави обмінюються на життя.
У цей вечір Курбас і частина трупи йдуть на святкову виставу, організовану на їхню честь. А тим часом у скромному будинку залишаються шестеро жінок: четверо акторок, піаністка й танцівниця — з дітьми, спогадами і звичайною людською втомою. Вони готують вечерю з того, що вдалося отримати за виступ, діляться думками, тривогами, невимовною тугою, а іноді — безглуздим, рятівним сміхом.
Їхній вечір — це імпровізований простір правди. Тут немає глядачів, немає репетиційного плану. Є лише реальні жінки, кожна зі своїм болем і мрією, які розмовляють, кепкують із себе, підспівують танцювальним номерам з вистави, згадують минуле й намагаються осмислити майбутнє. У кожному слові — пошук надії, у кожному русі — спроба залишитись живими й цілісними у світі, що розпадається.
«Як стихне шуру-буря зла» — це не просто реконструкція подій сторічної давнини. Це вистава про спільність, жіночу витривалість, про те, як театр може бути не лише сценою, а й домом. Це інтимна розмова про ціну творчості під час руйнацій, про внутрішні бурі, які доводиться переживати, коли зовнішній світ шаленіє.
Проєкт створено за підтримки The Marquit Grieser Fund та Сюзі Сейнсбері, чиї внески стали важливою опорою для реалізації цієї постановки.
Театр на Подолі вкотре доводить, що справжні історії — не завжди гучні. Іноді вони розгортаються в тиші, серед запаху вечері, дитячого сміху і розбитих надій, — але саме ці історії залишаються з нами надовго.
