спектакль Імітація Київ Театр на Подолі
- Режисер-постановник та автор інсценування - Ігор Матіїв
- Художник-постановник та художник з костюмів - Таїсія Карась
- Музичне оформлення - Тимур Полянський- Ігор Матіїв
- Режисер з пластики - Максим Булгаков
- Художник з освітлення - Віктор Леонідов
- Звукорежисер - Сергій Шевченко
- Помічник режисера - Тетяна Антонова, Софія Людвіченко
ІМІТАЦІЯ
Як далеко може зайти людина, коли опиняється у глухому куті? Коли питання «де взяти гроші» вже не просто буденне, а питання виживання, гідності, збереження родини? Хтось іде на другу роботу, хтось — розпродає майно, дехто сподівається на удачу, купуючи лотерейний білет. Але є й ті, хто обирає зовсім інший шлях.
Вистава «Імітація» в Театрі на Подолі — це історія про вибір. Про межу, яку легко переступити, але важко повернутися назад. Її героїня — жінка, яка знайшла своє, доволі нестандартне рішення фінансової кризи. Вона не ділиться ним одразу, і її мовчання стає тим самим детонатором, що запускає ланцюг підозр, ревнощів, обману й сумнівів.
Її чоловік — не просто розгублений. Він охоплений тривогою й недовірою. Хто бреше? Вона — найближча людина, яку, здавалося, знаєш до найменшого жесту? Чи, можливо, його найкращий друг, із яким пройдено вогонь і воду? Що, якщо саме життя навколо — лише майстерно збудована декорація, і кожна деталь у ньому — фальшива?
У цій історії підозра стає головним героєм. Вона повзе, мов тінь, з кожною сценою охоплює більше простору — і вже не зрозуміло, де правда, а де її імітація. Вистава набуває рис детективу, де глядач разом із героями шукає істину, заглиблюється у минуле, викриває брехню, збирає уривки фактів, ніби шматки розбитого дзеркала.
«Імітація» — це не лише про зраду чи підміну понять. Це про саму суть взаємин між людьми. Наскільки ми відверті у своїх почуттях? Наскільки чесні з собою? Чи ми — теж імітація, навмисно вигадана версія себе, щоб бути прийнятними для інших?
Театр на Подолі обирає мінімалістичну сценографію, яка підкреслює психологічну глибину вистави. Гра акторів — стримана, але багатошарова: кожен погляд, інтонація, тиша — мов репліка, яка відкриває новий пласт характеру. Напруга наростає поступово, і до останньої сцени залишається відчуття, що справжню розв’язку знає лише глядач — і то, якщо зуміє її розгадати.
«Імітація» — це спектакль-пастка, де головне — не те, що сказано вголос, а те, що залишається за кадром. Це драма про те, як легко втратити довіру і як важко її повернути. І про те, що іноді найдорожчі речі ховаються за масками — такими правдоподібними, що вже й не впізнаєш справжнє обличчя.
