спектакль Зелені коридори Київ Театр на Подолі
- Режисер-постановник - Максим Голенко
- Художник-постановник та художник з костюмів - Юлія Заулична
- Пластика - Олексій Бусько
- Композитор - Дмитро Данов
- Художник з освітлення - Максим Музира
- Звукорежисер - Сергій Шевченко
- Відео - Олександр Братінов
- Помічник режисера - Софія Людвіченко, Владислав Цехмейструк
ЗЕЛЕНІ КОРИДОРИ
На сцені Театру на Подолі — міжнародна прем’єра проєкту, що об’єднує український і європейський театральний досвід. Вистава «Зелені коридори», створена у партнерстві з мюнхенським театром «Каммершпіле», відкриває новий етап у сучасній українській драматургії. Авторка п’єси — Наталка Ворожбит, відома своєю здатністю глибоко відчувати й тонко описувати людські історії, а також помічати деталі, які інші оминають. У режисерській інтерпретації Максима Голенка ця історія набуває форми чесної, болісної й живої розмови — не лише про війну, а й про нас самих у цій війні.
Четверо жінок. Різні долі, різні міста, різні минуле і досвід. Вони пройшли так званим «зеленим коридором» — шляхом, що мав вивести їх із небезпеки. Але те, що залишилося за спиною, не зникає. Пам’ять, біль, провина за порятунок, відчуття втрати дому й себе самої — усе це приходить разом із ними в нову реальність. Без бомб і сирен, але з новими питаннями, на які немає готових відповідей.
Ця вистава — не про катастрофу, а про те, що відбувається після. Про жінок, які вижили, але тепер мають навчитися жити знову. Кожна з них несе в собі не лише спогади, а й любов — до дітей, до тварин, до життя, яке триває, навіть якщо змінилося до невпізнаваності. Їхній біль не гучний, але глибокий. Їхня ніжність — не слабкість, а доказ сили.
У постановці немає пафосу. Натомість є мовчання, яке кричить, і погляди, які говорять більше, ніж слова. Це театр, де важливо не лише слухати, а й чути. Історія розгортається не як пряма лінія, а як мозаїка спогадів, емоцій, втрат і випадкових дотиків, які з’єднують незнайомих людей у спільному переживанні.
Режисура Максима Голенка — чесна, лаконічна, точна. Вона дає голос кожній героїні, не намагаючись узагальнити їхній досвід чи зробити його символічним. Кожна історія — унікальна, кожна — справжня. Сценічне рішення побудоване на емоційній концентрації, на психологічній точності й глибокому співпереживанні.
«Зелені коридори» — це вистава, яка не дає готових відповідей. Вона ставить складні запитання й залишає простір для роздумів. Чи дійшли ці жінки до безпеки? Чи лише почали свою справжню боротьбу? І чи існує взагалі той кінець історії, який можна назвати щасливим, коли всередині — ще триває війна?
