спектакль Моє століття Київ Театр на Подолі
- Режисер-постановник - Віталій Малахов (1954 - 2021)
- Сценографія - Олена Сергій
- Художник по костюмах - Ніна Руденко
- Музичне оформлення - Володимир Борисов
- Балетмейстер - Анжеліка Борисова
- Помічник режисера - Тетяна Антонова, Софія Людвіченко
МОЄ СТОЛІТТЯ
Вистава, що стала лауреатом «Київської пекторалі» одразу у чотирьох номінаціях (2005–2006 роки), — це не просто родинна сага. Це глибока, емоційна подорож крізь століття, через жіночі долі, крізь сміх, сльози, пам’ять і забуття.
У старому будинку, приреченому на знесення, живе чотири покоління жінок. Цей дім — як жива метафора XX століття: він хитається, дихає спогадами, тримає в собі цілу епоху. З ним мають зникнути сліди минулого, зітруться голоси, спогади, усмішки й трагедії. Але поки він стоїть — він говорить.
Найстарша — Малу. Її життя починалося при світлі керосинової лампи, а закінчується у час цифрової епохи. Вона бачила світ, який змінювався на очах: революції, війни, любові, злети й падіння. Її минуле яскраве, з відтінком легкої зухвалості — з коханнями, які могли б стати романами. Вона жила на повну, попри все.
Її дочка Марель — представниця зламаного покоління. Вона жила в тіні великої війни, змушена була відкласти себе й свої мрії заради виживання, заради обов’язку. Її шлях — про жертву, про мовчання, про витривалість.
Ніна, онука, — дитя бунту. Вона виросла у роки змін, її молодість припала на епоху хіпі, свободи, сексуальної революції. Вона шукає нову етику, нові правила — чи їхнє повне заперечення. У ній — виклик традиціям, порив до незалежності, але й розгубленість перед життям, яке не завжди виправдовує очікування.
Наймолодша, Фостін, — дівчина нового часу. Століття позаду, і тепер вона стоїть перед пустим горизонтом: без стійких опор, з розмитими кордонами між добром і злом, між минулим і майбутнім. Її покоління — у постійному пошуку: себе, сенсів, ідеалів.
«Моє століття» — це голос жіночої історії. Без пафосу, але з великою глибиною. Це розповідь про те, як час проходить крізь людське серце, змінює долі, ламає і зцілює, дає надії і забирає. У кожній з героїнь — ціла епоха, цілий світ, а разом вони — жива історія століття, яка ще говорить з нами.
Вистава дарує глядачеві нагоду не лише спостерігати, а й відчути: як змінюється світ крізь призму особистого. І як важливо чути ці голоси — доки ще звучить пам’ять.
