спектакль Швейцарія Київ Театр на Подолі
- Режисер-постановник - Поліна Медведева
- Художник-постановник - Андреас фон Шліппе
- Художник-технолог та художник з костюмів - Марія Погребняк
- Музичне оформлення - Тимур Полянський
- Балетмейстер - Анжеліка Борисова
- Художник з освітлення - Сергій Невгадовський
- Звукорежисер - Юрій Людвіченко
- Відео - Олександр Братінов
- Помічник режисера - Марія Пантюх
ШВЕЙЦАРІЯ
Що ще здатне здивувати людину, яка створила персонажа витонченого маніяка і занурила мільйони читачів у світ темної пристрасті й інтелектуального жаху? Так думала головна героїня, авторка культових трилерів, коли до її ізольованого швейцарського помешкання прибув юний агент видавництва. Він — уособлення вимог сучасного літературного ринку. Вона — голос упертої самотності, що живе минулим. Він хоче нового роману. Вона — нічого більше не хоче. Але світ не знає слів "ніколи", коли на кону — людська психологія, напруга і незбагненна хімія між двома незнайомцями.
Вистава «Швейцарія» — це сценічний нуар, елегантний і колючий водночас. За мотивами п’єси австралійської драматургині Джоанни Мюррей-Сміт, це камерна історія про зіткнення характерів, де межа між співчуттям і жорстокістю, правдою і вигадкою постійно розмивається. Усе відбувається в одній кімнаті — здавалося б, безпечному будинку десь серед альпійських схилів. Але чи існує безпечне місце, коли у приміщенні двоє людей, які бачать одне одного наскрізь?
— «Запусти двох людей у кімнату, лиши їх наодинці на достатньо тривалий час — і хтось один вийде з неї», — ця думка не раз виникає у виставі, як загроза й обіцянка одночасно. Бо справжнє напруження не в криках чи пострілах — воно в тиші, у словах, що ріжуть глибше за ніж.
«Швейцарія» — це данина традиціям жанру film noir. Похмура атмосфера, гра світла й тіні, естетика стриманого мінімалізму, психологічна напруга — усе це створює ефект присутності у своєрідному кіно, що ожило на театральній сцені. Але тут немає банальних сюжетних поворотів чи штампів. Тут — глибокий психологічний портрет двох людей, які зустрілися у точці неповернення. Вона — загнаний у себе письменник, що давно перестав довіряти світові. Він — молодий, амбітний, але не такий простий, як здається.
У післявоєнні роки, на тлі глобальної невизначеності, народився жанр нуар — як художнє віддзеркалення тривоги, зневіри, людської складності. Театр, попри свою природу, не часто звертається до цього жанру. Але Театр на Подолі сміливо взявся за цей виклик. І результат — постановка, що балансує між естетикою страху та інтелектуальним задоволенням.
«Швейцарія» — це не просто детектив. Це вистава, що змушує слухати уважніше, дивитися глибше і відчувати — крізь холод діалогів, крізь іронію, крізь тишу. Це театр, що говорить пошепки — і тому пробирає до кісток.
