спектакль Шановані безумці Київ 2026-01-09 18:00 Театр на Подолі
- Режисер-постановник та художник-постановник - Сергій Маслобойщиков
- Художник з костюмів - Наталія Рудюк
- Балетмейстр - Ольга Голдис
- Художник з освітлення - Сергій Невгадовський
- Помічник режисера - Софія Людвіченко, Владислав Цехмейструк
ШАНОВАНІ БЕЗУМЦІ
Світ дедалі більше нагадує абсурдну п’єсу, де правду вимірюють вагою золота, а совість — курсом валюти. Ті, хто тримають у руках владу, слухають лише тих, хто платить. Але що, коли справжнє світло проривається не через вітражі парламентів, а з маленьких двориків, де в повітрі — спів пташок, квакання жаб і запах вина, розлитого на світанку?
Вистава «Шановані безумці» — це іронічна, але до болю чесна притча про тих, кого суспільство називає несповна розуму, бо вони дозволяють собі розкіш мислити і відчувати. Це історія про тих, хто, замість бігти за прибутком, зупиняється, аби почути, як співає тиша. Про людей, які не погоджуються грати за нав’язаними правилами — не тому, що не можуть, а тому, що не хочуть.
Вони — не герої в традиційному розумінні. Вони — ті, хто бачить світ інакше: смішно, гірко, але правдиво. Їхні слова — це не гасла, а одкровення. Їхня боротьба — не з системою напряму, а з байдужістю, з цинізмом, з уявною нормальністю, яка давно вже перестала бути людяною.
У центрі вистави — парижани, які живуть на власний лад. Вони не вписуються в рамки, не рахують прибутки й не прагнуть бути «успішними». Але саме їхня інакшість — не загроза, а надія. Вони не прагнуть перевиховати світ — вони просто існують і вірять, що зміни починаються з простого: погляду, жесту, чесного слова.
«Шановані безумці» — це театральна сповідь про тих, кого ми звикли не помічати. І водночас — це заклик озирнутися. Бо можливо, саме ті, кого називають дивними, мають більше здорового глузду, ніж усі разом узяті міністри та політики.
Режисерська інтерпретація балансує між гротеском і глибокою філософією, між абсурдом і правдою, яка в цьому абсурді виринає особливо чітко. Це вистава, яка не намагається дати готову відповідь — вона лишає простір для запитань. І головне з них: а ми самі — хто? Ті, хто керують? Чи ті, хто ще здатен чути, як співають пташки?
Можливо, саме безумці — ті, хто залишився по-справжньому живим у мертвому світі. І саме вони заслуговують на найвище звання — шанованих.
