спектакль Поїхати не можна залишитися Київ 2025-12-27 15:00 Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
- Режисерка - Таня Губрій
- Художник-постановник - Юрій Ларіонов
- Художниця по костюмам - Христина Корабельникова
- Помічниця режисерки - Тетяна Хоменко, Наталія Дуброва
- Продюсер - Стас Жирков
«Поїхати не можна залишитися»
Між прагненням вирватись і страхом втратити себе — сучасна історія молодої людини
Це вистава про реальність, у якій ми живемо. Про покоління, що виросло з мрією про «правильне життя»: з вищою освітою, кар’єрою, затишною квартирою, стосунками. Про молодих українців, які мали всі шанси залишитися вдома — і мали всі причини поїхати.
Максим — саме такий. Не герой з великої літери, а звичайний хлопець, таких чимало серед нас або поруч із нами. Він — випускник юридичного факультету. За плечима — роки навчання, очікування від життя, віра в те, що престижна спеціальність відкриє двері до стабільності. Але реальність виявилась іншою: диплом пилиться на полиці, роботи за фахом немає, ідеї про майбутнє розчиняються в побуті.
Так, у нього є квартира в Києві. Є кохана дівчина Лєна. Є мрія про весілля. Та немає головного — впевненості в завтрашньому дні.
Коли мрія про краще стикається з реальністю трудової еміграції
І от з’являється шанс — знайомий обіцяє «перевірений» варіант: робота в Польщі. Непогані гроші, перспектива накопичити на весілля, а, може, й почати нове життя. І Максим вирішує ризикнути. Бо що ще робити, коли тут усе застигло?
Але поїздка за кордон — це не завжди легкий старт у нову реальність. Це не обов’язково історія про успіх, де після кількох місяців роботи герой купує квартиру або відкриває власну справу. Часто це — втома, розчарування, самотність, нові труднощі й питання: а чи варто було?
Насправді ця вистава не лише про Макса. Вона про країну. Про нас із вами.
Мільйони українців щороку вирушають на заробітки. Дехто — тимчасово, дехто — назавжди. Із валізами повних надій і головою, забитою стереотипами про «краще життя». Нас переконують, що десь там — краще. Чисті вулиці, інші зарплати, стабільність. Ми дивимось у соцмережі, порівнюємо, зневірюємось.
А тут — усе ніби є: земля, руки, голова, навіть мрії. Але чомусь не працює. Не складається. І тоді починається найболючіше: пошук відповіді, втеча від тиску, боротьба з ілюзіями.
Куди поставити кому: «Поїхати не можна залишитися» — вирішує кожен сам
Це не постановка з хепі-ендом. І не моральна настанова. Це чесний погляд у вічі — нашій дійсності, нашим страхам, сподіванням. Вона не засуджує тих, хто їде. І не прославляє тих, хто залишається. Вона ставить питання: а де ти — не тілом, а душею?
Вистава торкається важливого — вміння залишатися собою, попри вибір. Бо втекти з країни — не завжди втекти від себе. А лишитися — не завжди означає жити.
Режисура, що не боїться чесності, й акторська правда, що не потребує прикрас
Постановка про Макса — це про багатьох із нас. Про хлопців і дівчат, які намагаються знайти місце у світі, де вибір завжди складний. Тут немає пафосу, але є багато тиші, в якій хочеться замислитись.
«Поїхати не можна залишитися» — це не просто назва. Це фраза, яку щодня думає тисячі людей. І кожен ставить свою кому. Хтось — біля дверей на вокзалі. Хтось — на роботі. Хтось — у розмові з батьками чи коханою людиною.
Це вистава для тих, хто вагається. І для тих, хто вже вибрав — але досі питає себе, чи правильно. Це вистава про дорогу. Вона не вказує напрям. Вона просто показує, що вибір — це не пункт призначення, а початок шляху.
