спектакль Дзвінок з минулого Київ 2025-12-13 15:00 Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
- Режисер - Володимир Цивінський
- Керівник постановки - Едуард Митницький
- Художник - Олег Луньов
- Художниця по костюмам - Дарья Ніколаєва
- Музичне рішення - Олександр Курій
- Художниця зі світла - Тетяна Кислицька
«Дзвінок з минулого»
Коли спогади повертаються — вони не питають дозволу
Рита давно залишила ту частину свого життя позаду. Колишній шлюб здавався сторінкою, перегорнутою без жалю. Вона виросла із цієї історії — стала зрілою, впевненою в собі, збудувала гармонійні стосунки з новим чоловіком, виховує дітей, керує власним бізнесом. В її голосі більше немає тіні сумніву, а в погляді — жодного натяку на незавершеність.
А він... Він живе своїм життям, без зайвого пафосу чи ілюзій. Ніби нічого особливого не трапилось. Побут, буденні справи, невеликі радості, які приносять спокій. І, можливо, саме цей спокій перетворився на пастку. Бо дзвінок, що пролунав одного вечора, виявився зовсім не звичайним. Здавалось би — випадковість. Але є такі випадковості, які немов відкривають шлюз — і минуле вривається з новою силою.
Розмова, яка не могла не відбутись
П’єса «Дзвінок з минулого» — це камерна, чуттєва історія про те, що жодне завершення не є остаточним, поки не проговорене вголос. Це зустріч двох людей не стільки одне з одним, скільки з тими почуттями, які колись були занадто сильними, щоби не залишити сліду.
У центрі — не мелодрама і не конфлікт. Тут головне — тиша після слів, затяжні паузи між репліками, присмак ностальгії та несказаного. Вистава не квапиться. Вона надає глядачам простір для співпереживання: ми ніби підслуховуємо розмову, яку обоє героїв мали провести ще давно, але не наважувались. І ось тепер — час прийшов.
Минуле не зникає — воно чекає свого моменту
Цей спектакль про тих, хто продовжує жити, не озираючись. Але життя — не лінія, а коло. І все, що залишено без відповіді, одного дня знову дасть про себе знати. Можливо, це буде лист, випадкова зустріч, старе фото... А можливо — телефонний дзвінок. Такий самий, як у виставі. Один сигнал, і вже немає впевненості, що все так стабільно. Вже не здається, що почуття давно померли. Бо вони — просто заснули.
Вистава про зрілість, вибір і право на другий шанс
«Дзвінок з минулого» не розповідає, як правильно. Вона показує, як буває. Іноді ми залишаємо одне одного не тому, що не любимо, а тому що не вміємо. Іноді будуємо нове життя, не завершивши старе. Але чи справді воно завершене?
Тонка режисура, делікатна акторська гра, інтонації, в яких відчувається більше, ніж у словах — усе це створює атмосферу щемливого повернення туди, де колись було надто боляче, але по-своєму тепло. Глядачі виходять зі зали замисленими, з внутрішнім питанням: «А якби подзвонили мені? Я б підняв слухавку?»
«Дзвінок з минулого» — це не просто вистава. Це зустріч із собою.
Зі своїми недоговореностями, втратами, незабутими словами. Це емоційний діалог, який триває довше, ніж спектакль. І який іноді потрібно почути, щоби нарешті жити далі.
