спектакль Дюймовочка Київ 2025-12-23 14:00 Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
- Автор - Ганс Крістіан Андерсен
- Режисерка - Оксана Дмітрієва
- Художниця-постановниця - Наталія Денисова
- Музичне оформлення - Геннадій Гуриненко
Дюймовочка Київ Театр на лівому березі Дніпра
Коли зима поволі відступає, звільняючи місце тендітній, ще сором’язливій весні, коли літо дарує довгі теплі дні, а осінь щедро розсипає листя під ногами, ми гостро відчуваємо, як усе навколо змінюється. Міста ростуть, звички змінюються, ми самі стаємо іншими. І все ж є дещо, що вперто не старіє: казки, з якими ми росли. У цих історіях як і раніше живуть ельфи, що шурхотять у траві, кумедні сажотруси, які без страху деруться на дахи, та цвіркуни, котрі говорять так, наче давно знають усі наші секрети й у потрібний момент можуть підказати правильні слова.
Саме в таку реальність запрошує вистава «Дюймовочка» на сцені Театру на лівому березі Дніпра. Тут казковий простір буквально оживає перед очима: світло, музика, рух акторів і декорації поєднуються в одну історію про маленьку дівчинку, що з’явилася на світ у серці квітки. Попереду в неї чимало пригод: настирлива жаб’яча родина, важливі й поважні кроти, пташки, лісові й польові мешканці – кожен намагається втягнути її у свій світ, нав’язати свої правила й уявлення про щастя. Та крок за кроком Дюймовочка вчиться слухати себе, захищати власні бажання, не зраджувати мріям і не губити внутрішнє світло, навіть коли навколо темно й страшно.
Постановка дуже тонко передає атмосферу казок Ганса Крістіана Андерсена. У ній відчувається особливе тепло – таке, як коли в дитинстві хтось із близьких тихим голосом читав перед сном. Замість прямолінійних повчань – щирий дитячий погляд на світ, де поруч живуть і страх, і захват, і сміх, і сльози. Маленька героїня то радіє новим знайомствам, то розчаровується, то знову знаходить надію. Завдяки цьому юні глядачі легко впізнають себе у її переживаннях, а дорослі мають шанс згадати, якими були їхні власні дитячі відчуття.
Окремо хочеться відзначити, як у виставі працює театральна мова: костюми натякають на казковість, але не віддаляють від реальності, музика підтримує настрій сцени, а світло змінюється разом із настроєм Дюймовочки – від затишного й м’якого до напруженого, коли героїня опиняється в темних підземеллях чи холодних нетрях. Така увага до деталей допомагає зануритися в історію не лише дітям, а й дорослим, які, можливо, прийшли «просто провести дитину в театр», але раптом ловлять себе на тому, що переживають кожен поворот сюжету.
У цій постановці знайома з дитинства казка звучить по-іншому, але залишає в душі те саме відчуття, від якого стає трохи світліше. Дюймовочка тут – не лише чарівна крихітка, а й образ внутрішньої стійкості, вміння залишатися собою, коли навколо стільки голосів, що говорять, як «правильно» жити. І, виходячи з театру, легко подумати: казки насправді живуть доти, доки ми дозволяємо їм бути поруч – слухаємо, переосмислюємо, впізнаємо в них себе і ділимося ними з тими, хто йде з нами поряд.
