Прокинувся з почуттям досади, роздратований. Утішився тим, що сьогодні побачу. Цілую тебе, моя мила, моя єдина, моя кохана! Обіймаю тебе, моє
щастя. Цілую. ( ) Люблю тебе більше за всіх.
Коли будемо разом?
Т
вій.
91.
[1906 р., Чернігів.]
Ти не застудилася, моя голубко? Заспокоїлася хоч трохи? Відповідай мені, серце моє. А я сьогодні проспав, прокинувся тільки після дев’ятої. Тому не встиг написати тобі більше.
Хотілося хоч привітатися та поцілувати свою кохану дитинку. Після нашого побачення почуваюся значно краще, спокійніше, щасливіше. Бачиш, яка ти чарівниця, що можеш зробити з людиною. Цілую тебе. Люблю безмежно. Мила!
Твій.
92.
[1906 р., Чернігів.]
Як це дивно! Ти знову відповіла на моє запитання раніше, ніж я його поставив.
Яка ти чутлива, моя голубко!
Я й не думав, що в тебе така тонка душевна організація. Це мене радує. Пам’ятай, що я хочу якнайшвидше побачити тебе. Цілую міцно.
Пиши мені.
Твій.
93.
[1906 р., Чернігів.]
Що з тобою, моя дорога Шурочко? Ти ледве привіталася зі мною. Я не можу бачити тебе такою, моє щастя. Вийди до телефону й скажи мені. Цілую тебе міцно, моє сонечко!
94.
[1906 р., Чернігів.]
Що з тобою, моє серце! Ти нездужаєш? Ця невідомість найгірша. Нарешті не витримав і спитав у сестри. Мені сказали, що в тебе болить око. Хотілося детальніше розпитати, але посоромився. Мій милий очко! Коли я його побачу?
Я готовий цілувати його без кінця, аби тільки воно швидше було здорове. Скажи йому. Як нестерпна така довга розлука. Приходь швидше, моя мила Шурочко.
Цілую тебе без ліку.
[1906 р., Чернігів.]
Мені соромно, що знову пишу тобі тільки кілька слів — проспав, як бабак. Не розумію, що зі мною діється. Учора все обійшлося добре. Понад усі очікування, я не мав жодних сцен. Завдяки певному спокою я весь час жив нашим побаченням. Як я хочу знову побачити тебе.
Скільки ти даєш мені щастя — ти й уявити собі не можеш. Я хотів би дарувати тобі хоча б подобу мого щастя.
Будь здорова, моя голубочко, моя мила Шурочко, моя люба дитинко. Цілую твої очки, губки та ручки. Як твій правий очко: болить ще? Чи добре почуваєшся загалом? Ще й ще цілую. Люблю тебе, сонечко.
Твій.
96.
[22—23 грудня 1906 р., Чернігів]
Голубко моя, цілую й обіймаю тебе. Я здоровий, зайнятий гостями. Проте страшенно нудьгую без тебе. Пишу тобі цих кілька слів; не можу не сказати тобі, що люблю тебе всім серцем. Наше побачення у вівторок доволі важко влаштувати. Це святковий день, а у свята я не завжди вільний. Чи не могла б ти в понеділок, а потім у середу? Хоч на годинку, а все ж швидше побачимось. Люблю тебе й цілую, моє серце.
Зроби для мене це — приходь у понеділок.
Твій.
Чи добре почуваєшся?
97.
[1906 р., Чернігів.]
Пташечко моя, моя рідна, дорога, кохана Шурочко! Ледь не вмер від туги, не бачивши тебе так довго, моє серце. Проклинаю погоду як світ стоїть; узагалі нервував. Я геть не витримую розлуки з тобою. А тим часом знову перепона. Учора отримав із Києва термінову телеграму, якою мене викликають туди у літературних справах люди, що спеціально приїхали для переговорів з-за кордону. Я мав виїхати вчора, але не хотів їхати, не попередивши тебе й не побачивши тебе — хоч краєм ока. Їду сьогодні, повернуся в четвер. Із Києва напишу тобі.
Просто в розпач приходжу від того, що після такої тривалої розлуки — 5 днів не бачилися! — а тепер знову не зустрінемося раніше четверга чи навіть п’ятниці!
Чи здорова ти, моє серце? Чи не нудьгуєш? Я здоровий, але без тебе пропадаю. Ти необхідна мені, як повітря. Цілую
тебе, моя голубко, цілую губки, очки, ручки ( ).
Люблю тебе безмежно, навіки.
Твій.
98.
[1906 р. (?), Чернігів.]
Шурочко моя дорога!
Пробач, моє щастя, що я не написав тобі з Києва; не встиг, був так зайнятий, що навіть спати не було коли. Та й якби я вчора й написав тобі, ти отримала б листа тільки сьогодні; тим часом сьогодні ти вже бачиш мене. Не розповідаю тобі зараз нічого, краще розкажу при побаченні. Засумував за тобою безмежно; сьогодні нам важко буде побачитися. Дуже втомився, не спав три ночі. А завтра, якщо ти згодна, з нетерпінням чекатиму тебе о 6 годині. Чи здорова ти? Чи любиш мене? Я люблю тебе з кожним днем дедалі більше. Цілую й обіймаю міцно, міцно, моє ти щастя.
Я здоровий, не сердься, що пишу лише кілька слів.
Ще цілую. Твій.
99.
[Січень 1907 р., Чернігів.]
Якщо тобі дозволить здоров’я й погода, побачимося сьогодні, я вільний. Дуже хочу бачити тебе. Цілую.
100.
[Січень 1907 р., Чернігів.]
Дивовижна моя дитинко, ти не застудилася?
Вийди сьогодні, голубко (якщо, звісно, не буде снігу), не о 8 годині, як ми раніше домовилися, а о 6, як завжди. Дуже хочу бачити тебе, моя дорога, єдиний мій друг. До побачення. Цілую. Люблю.
Я здоровий.
[Січень 1907 р., Чернігів.]
Цілую мою дорогу дитинку. Завтра напишу.
102.
[Січень 1907 р., Чернігів.]
Серце моє, Шурочко моя єдина! Ти така добра, така ніжна, хороша, що в мене на серці щоразу стає тепло, коли подумаю про тебе. Дякую, моя голубко, за турботи про мене. Я зовсім здоровий, не застудився й усе живу спогадом про останню зустріч. Може, справді перечекаємо морози, вони довго не стоятимуть. Пам’ятай тільки, що тривала розлука мучить мене. Я відчуваю, що не можу жити без тебе, моя кохана. Напиши, коли побачимося. Я хочу бачити тебе, пестити, пригорнути до серця. Моя дорога! Цілую тебе так само міцно, як люблю.
[Січень — лютий 1907 р., Чернігів.]
Не приходь сьогодні, моя дитинко: лютий холод. Може, в п’ятницю буде м’якша погода. Люблю. Цілую.
104.
[Січень — лютий 1907 р., Чернігів.]
Дорога моя Шурочко! Я не хочу, щоб ти виходила в таку стужу. Моя пташечка так зябне, що може зовсім змерзнути.
Злюся на погоду вдвічі: ця стіна холоду розділяє мене з моєю милою, рідною дитиною, і я не знаю, що зараз із нею, як вона почувається й не маю певності навіть, чи скоро побачуся. Завтра в мене засідання. Якщо в четвер буде тепліше — вийди хоч на хвилинку. Не вдасться в четвер — чекатиму тебе в п’ятницю. Це при можливій температурі. Я ж не дуже боюся холоду й одягнений тепло, а от ти — одна легковажність. Я здоровий, моя голубко. Люблю тебе, як завжди, ніжно й гаряче. Цілую губки й усю тебе. Обіймаю міцно. До побачення, голубко.
[Січень — лютий 1907 р., Чернігів.]
Ні, Шурочко, ти несправедлива: як я хотів бачити тебе вчора, ти дізнаєшся з мого першого листа. Коли я не радив виходити, я думав не про себе, а про тебе, про твоє здоров’я. Ну, хоч завтра побачимось, і то полегшення. О 6½ годині? Так? Цілую міцно за гарні листи, милі, дорогі.
Твій.
106.
[Січень — лютий 1907 р., Чернігів.]
Я думав, що отримаю хоч словечко від мого милого північного квіточка, але помилився. А так хотілося! Так прикро, що через якийсь дурний мороз ми не можемо бачитися! І тільки тому, що ти інакше не бажаєш улаштуватися. Я не дорікаю тобі, моя мила, хороша, дорога! Мені тільки шкода. Адже скоро ми будемо винагороджені? Правда? Поки цілую мою Шурочку, мою любов, моє безмежне щастя!
Твій.
107.
[Лютий — березень 1907 р., Чернігів.]
Добре, моя голубко: у неділю о 6 (або трохи пізніше) годині, на тому ж місці. Неділя для мене не зовсім зручна, але я всіма силами старатимуся прийти. Ти ж розумієш, як сильно хочу я бачити тебе після такої тривалої розлуки. Я вже щасливий, що побачу тебе, моя мила, хороша, добра. Цілую тебе без кінця. Цілую мої очки.
Твій.
108.
[13 березня 1907 р., Чернігів.]
Моя дорога, кохана Шурочко! Від усього серця вітаю тебе, друже мій, з днем народження. Відчуваю, що це і моє свято й що моє серце сьогодні б’ється разом із твоїм. Хоч я ще не зовсім здоровий (про причину хвороби розповім тобі сьогодні при зустрічі о 6¼ години), але не міг витримати й приїхав, аби хоч глянути на тебе та потиснути мою дорогу руку. Не лякайся мого кепського
вигляду: я вже на шляху до одужання. Хочу бачити й поцілувати тебе сьогодні, тому не відмовся прийти сьогодні (у твоїй стороні) хоч на короткий час. Це побачення, я певен, вилікує мене швидше й успішніше, ніж лікарі й ліки.
До побачення, моя кохана крихітко, моє світле щастя. Люблю тебе ще дужче, здається, ніж завжди. Цілую.
Твій.
109.
[Березень 1907 р., Чернігів.]
Шурочко моя єдина, моя гаряче кохана дитинко! Я сам хотів писати тобі, щоб ти не ризикувала виходити тепер. Потерпимо ще, але краще бути здоровою. Терпляче чекатиму, коли ти зможеш повідомити мені про день зустрічі, а поки цілую тебе безліч разів, моє серце. Люблю тебе, дорога моя. Ще раз цілую.
Твій.
[Березень 1907 р., Чернігів.]
Краще не виходь завтра, моя голубко. Я не хочу, щоб ти ризикувала здоров’ям. Я готовий потерпіти ще, аби тільки ти була здорова. Хоча, зізнаюся, я дуже страждаю від такої тривалої розлуки. Цілую мої очки.
Можливо, в п’ятницю або суботу тобі буде краще. Повідом.
111.
[Березень 1907 р., Чернігів.]
Пробач мені, серце моє, якщо я тебе засмутив. Коли дуже любиш, бажаєш багато й мимоволі можеш образити. Я дуже хочу бачити тебе, приголубити й відпочити душею. Але де? Адже ти в таку багнюку не підеш на колишнє місце. Подумай, де тобі зручніше (я можу бути будь-де) й повідом мені завтра, щоб ми могли завтра побачитися. Люблю тебе більше, набагато більше за життя. Цілую. Твій назавжди.
Може, мені вдасться сьогодні о 6½ бути біля твого дому, щоб хоч одним оком побачити мою милу.
[Березень 1907 р., Чернігів.]
Добрий день, мила. Як спала? Чи здорова ти сьогодні? Я все ще непокоюся щодо наслідків для тебе нашої подорожі по водах. Учора я милувався тобою — ти була така гарненька. Тобі дуже личить довга коса; я люблю тебе з косою. Втім, я люблю тебе в усіх видах. Якщо хочеш мене поцілувати сьогодні, вийди, коли буду біля телефону. Я дуже хотів би отримати хоч маленький твій поцілунок. Дуже сумую без тебе, Шурочко. Мені тільки з тобою добре й спокійно. Коли побачимось, мій друже? Сьогодні я зайнятий.
Пиши, кохана.