Біографія Івана Нечуя-Левицького
Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838–1918) — один із найбільших майстрів української художньої прози другої половини ХІХ століття, автор численних повістей, оповідань, романів, драм, публіцистичних та літературно-критичних статей.
Народився 25 листопада 1838 року в селі Стеблів у родині сільського священника. Батько, освічений і прогресивний, мав значну бібліотеку і власним коштом заснував школу для селянських дітей, де Іван і здобув перші знання. З ранніх літ хлопець читав книжки з історії України, що сформувало в ньому любов до рідного краю та національної культури.
Освіту продовжив у духовному училищі при Богуславському монастирі, де опанував латинську, грецьку й церковнослов'янську мови. У 1853–1859 роках навчався в Київській духовній семінарії, а згодом — у Київській духовній академії, де самостійно вивчав французьку, німецьку мови, читав європейську класику, філософів, твори Шевченка, Пушкіна, Гоголя. Закінчив академію зі ступенем магістра, але духовну кар'єру не обрав.
Читати повністю →