Біографія Павла Тичини
Павло Григорович Тичина (1891–1967) — один із найвизначніших українських поетів, громадський та державний діяч, який залишив глибокий слід в українській культурі та літературі. Народився 27 січня 1891 року (за старим стилем 15 січня) у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії, що нині є частиною Бобровицького району Чернігівської області. Його родина походила з давнього козацького роду, і, за родинними переказами, один з його предків був полковником у війську Богдана Хмельницького. Батько Тичини був сільським дяком, учителем "школи грамоти". Змалку Павло проявляв хист до музики, малювання та віршування, що стало основою його майбутньої творчої діяльності.
З 1900 по 1907 рік Тичина навчався в Чернігівському духовному училищі, а з 1907 по 1913 рік — у Чернігівській духовній семінарії. Після закінчення семінарії, він вступив до Київського комерційного інституту, де здобув знання, які пізніше стали в нагоді в його журналістській та видавничій діяльності. В цей час він почав активно цікавитися новітнім українським мистецтвом і познайомився з багатьма представниками культурної еліти, що глибоко вплинуло на його творчість.
У 1913–1914 роках Тичина працював у редакції україномовного журналу "Світло", а після його закриття, в 1916–1917 роках, став помічником хормейстера в українському театрі М. Садовського. В цей період він також активно подорожував по Україні і брав участь у культурному житті.
Читати повністю →