Якби я мав твої листи, я міг би сказати, що добре провів час. Великі поїздки верхи, зміна вражень, краса природи й дружня турбота тих людей, до яких я заїжджав, освіжили мене. Хоча сплю мало (4—5 годин на добу), та почуваюся значно краще, бадьоріше. От якби хоч слово, хоч одне слово від тебе, кохана моя, дорога моя Шурочко. Уяви собі хоча б на хвилину всю тривогу й непокій, нарешті, нетерпіння, з якими я чекаю твоїх листів — і тобі стане зрозумілим мій стан. Я вже серйозно почав думати про те, чи не поїхати мені в Брагін, але мене зупиняє міркування, що це буде незручно для тебе, а я нізащо не погодився б
завдати тобі, моє сонечко, бодай найменшої прикрості.
Не хочу втрачати надії на два останні, можливо щасливі для мене дні — а раптом отримаю від тебе листа!
Яке полегшення я відчув би тоді!
Серце моє, хочу бачити тебе, хочу поцілувати тебе міцно й ніжно, від повного любов’ю та прив’язаністю серця. Цілую й обіймаю мою славну Шурочку, мого друга, любу дитину мою.
Люби мене, думай про мене, серденько.
Твій.
47.
[4 липня 1906 р., Чернігів].
Завтра побачу тебе, голубко. Завтра розкриється загадка, над якою я марно ламав голову: чому ти жодного разу не відповіла на мої листи? Я написав тобі 5 листів, а потім перестав писати, не отримуючи відповіді, вирішив, що мої листи не доходять за адресою. Що я тільки не передумав з приводу твого мовчання! Дуже може бути, що все пояснюється дуже просто — і я бажав би цього всім серцем, адже всі мої припущення одне одного сумніші. Побачу я тебе завтра? Любиш ти мене, як і раніше? Хочеш бачити й цілувати? Не стану зараз розповідати про себе. У листі не варто, краще швидше побачимося, мила. Хочеш завтра (у середу), в четвер? у п’ятницю? Скажи, я прийду. Як я скучив за тобою, можеш сама здогадатися. Здорова ти, одужала? Не сталося з тобою чого-небудь неприємного? Коли любиш, тисячі питань приходять у голову, все цікавить, все непокоїть.
Люблю тебе ще сильніше, здається, ніж раніше, розлука ще більше наблизила тебе до мене, ти ще дорожча мені тепер, моє щастя.
Одна думка про нашу зустріч хвилює мене так, як твій перший поцілунок і зізнання в коханні. Серце моє! Я тебе побачу завтра. Хіба може бути більше щастя?
Про себе поки що скажу, що я здоровий. Подробиці при зустрічі. Цілую тебе, моя дорога, кохана, рідна моя. До побачення, мій добрий друже. Обіймаю міцно, як люблю.
Відповідай.
Тужливо без тебе. Я все мрію, як би нам провести разом цілий день. Яким недосяжним і принадним це мені зараз здається! Звісно, якби ти була сміливішою, ми влаштували б прогулянку на день-два, але я вже перестав думати про це, бо знаю, що ти не наважишся. Будемо користуватися хоча б тими короткими митями, які випадають нам поки що. Непокоїть мене твоє здоров’я.
Бережися, серденько, не хворій. Я почуваюся непогано, треба тільки виспатися. ( )
Цілую тебе, рідна, кохана. Побачу
чи я тебе завтра? Дуже хочу. До скорої зустрічі.
Твій.
57.
[Липень 1906 р., Чернігів.]
Твої листи приносять мені багато радості. Вони такі милі, щирі, добрі — що схожі на тебе, здаються твоїм дзеркалом. Твої поцілунки зігрівають мене, і на кожен твій поцілунок мені хочеться відповісти сотнями.
Учора я знову хандрів. Засідання не було, перенесли на наступний тиждень, отже вечір був вільний, але працювати не міг. Займався технічною працею — переписував і засидівся до 3 години ночі. Я не знаю, чому в мене зіпсувався настрій, до того ж я не зовсім здоровий цими днями. Ти не хвилюйся, серденько, усе це мине, я думаю, швидко. Чому ти мало спиш, дорога? Ти виглядала цими днями втомленою, що з тобою?
Мені теж важко нічого не знати про твоє життя, таке дороге для мене, близьке, але водночас далеке.
Напиши.
Прощавай. (......) Будь здорова,
щастя моє. Люблю тебе. Обіймаю.
Твій.
Рука в мене не болить, це дрібниці.
58.
[Липень 1906 р., Чернігів.]
Добрий день, моє ранкове сонечко! Я вже зовсім пропав без тебе. Сумував нестерпно. Але вчора я не міг побачитися з тобою і це мене просто бісило. Вільна ти сьогодні, моя голубко? Я дуже хочу бачити тебе. Що з тобою було в ці дні, як почуваєшся, чим жила — все це цікавить мене.
Сьогодні розкажеш, правда, серденько?
з-эоэ
Я зараз почуваюся непогано — Трохи попрацював, купався, гуляв. Немає охоти розповідати все в листі, коли є надія на зустріч. Хвилююся тільки, чи вільна ти сьогодні, чи прийдеш, чи не завадить нам погода або щось несподіване.
Поки що цілую й притискаю до серця мою милу квіточку. Люблю понад усе на світі, тільки тобою й живу. Цілую.
Твій комік.
59.
[Липень—серпень (?) 1906 р., Чернігів.]
Добрий день, серденько!
Не думай, що я мало працюю через те, що ти забираєш у мене час. Ні, моя голубко, дні нашого побачення — найкращі дні мого життя. У ті ж дні, коли тебе не бачу, я все одно працювати не можу.
У мене тепер така непрацююча смуга. Шкода, що сьогодні не побачимося — але що ж робити.
Призначай сама дні зустрічей — так зручніше. Буду чекати, коли тобі буде можна.
Голова моя пройшла, я здоровий. Почав купатися.
Що з твоїми зубами?
Ти була у лікаря?
Напиши мені про себе, адже скоро, ймовірно, не побачимося. Цілую тебе міцно, моя кохана голубко. Обіймаю.
Твій.
60.
[Липень—серпень 1906 р., Чернігів.]
Добрий день, кохана моя!
Не було в тебе якихось неприємностей із сестрою, коли ти повернулася додому?
Задоволена ти нашим останнім побаченням? Я дуже задоволений і щасливий
— Учора в мене був такий гарний настрій — я весь час згадував нашу останню зустріч — і мені було весело. ( )
Як ти гадаєш, чи не можна нам призначати наші зустрічі трохи раніше, наприклад о 6½ чи о 6.40? Адже, власне, все одно о 7-й ще світло — і нас однаково могли б бачити о 7 так само, як і раніше. Напиши мені про це, голубко. Напиши мені, що ти мене любиш. Хоч я й знаю
це, але мені приємно зайвий раз почути ці слова. Цілую тебе, серце моє, єдина моя, рідна дорога Шурочко. Люблю тебе.
Твій,
61.
[Липень—серпень (?) 1906 р., Чернігів.]
Моя голубко. Увесь час я в дуже тривожному настрої
( ). Майже всю ніч не спав і почуваюся дуже
погано, тому прости, що не пишу багато.
Ще говорити, здається, міг би, але писати дуже важко. Якщо тільки все обійдеться добре, напишу тобі багато, моє сонечко.
Якщо можеш, пиши мені побільше, це принесе мені радість і заспокоїть мене. Про день зустрічі повідомлю тобі.
Як почуваєшся, моя ніжна голубко? Здорова? Мені так хочеться зараз поцілувати тебе. Цілую. Люблю тебе всім серцем.
Твій.
62.
[Серпень 1906 р., Чернігів.]
Добрий день, моя голубко!
Знову безсонна ніч після тривожного дня! ( )
Дякую тобі, дорога, за твого милого листа, він приніс мені багато радості. Ти вмієш надати своїм листам такого сердечного, щирого тону, в який мені, здається, ніколи не вдалося б потрапити, хоча я відчуваю не менше твого сильно. Не бійся, Шурочко, що нам буде нудно разом: спільність смаків тільки зблизить нас, дасть нам можливість краще розуміти одне одного.
Я дуже хочу побачити тебе сьогодні, але в мене засідання. Якщо засідання о 8 годині, то, може, ти згодна зустрітися так о 6½, 6.20 і пробути годинку разом. Сьогодні ж з’ясується (і я напишу тобі сьогодні ж), чи вдасться така комбінація. Може бути засідання почнеться раніше.
Словом, ще напишу. Як почуваєшся, серце моє? Здорова? Не нудьгуєш? Мене навіть не питай: знай, що я без тебе завжди сумую.
Якщо не вдасться наша зустріч сьогодні, то може завтра о 7½? Напиши. Цілую й обіймаю. Люблю тебе, голубочко.
Твій.
63.
[Серпень 1906 р., Чернігів.]
Знову твій милий лист привів мене в захват! Як добре знати, що тебе люблять, що десь є серце, яке б’ється в такт з твоїм, що про тебе думають, що тебе хочуть бачити. Я поцілував твого хорошого листа.
До того ж він мене потішив: у тебе не болить горло. Я завжди готовий лікувати тебе, але краще не хворій. %
Я почуваюся непогано, почав спати, от уже 2-гу ніч сплю. Кашляю, але це дрібниці.
Мила, я не зрозумів однієї фрази з твого листа "може бути не писати, коли сестри немає вдома, але це буває рідко". Чи я не розібрав, чи ти щось пропустила.
Ну, ти мені все розкажеш, коли побачимося. Я так хочу бачити тебе. Чекаю, коли ти сама призначиш день і час.
Люблю тебе. Цілую, хочу спалити тебе поцілунками.
Твій.
64.
[Серпень 1906 р., Чернігів.]
Краще тобі сьогодні, моя дорога? Учора ти мала поганий вигляд, помітно було, що ти в гарячці. Чому ти не бережешся, якщо вже не для себе, то заради мене. Адже твоє здоров’я дороге мені. Дивна моя, кохана моя, дорога Шурочко! Бережися. Я й так відчуваю за собою провину в тому, що застудив тебе — а якщо ти серйозно захворієш, я не знайду собі виправдання і мучитимуся.
Навіщо ти вчора висловила сумнів у тому, що я хочу бачитися з тобою?
Адже моє життя без тебе — це суцільні муки, — адже я тільки й щасливий тоді, коли відчуваю твою близькість. Такі думки приходять тобі, бо ти не зовсім здорова, моя голубко. Відкинь їх, вір мені й люби мене, як я тобі вірю й люблю тебе.
Сьогодні нам треба потерпіти й не зустрічатися.
Якщо тобі сьогодні краще навіть, посиди й не виходь увечері, бо вечори сирі. Завтра (якщо тільки одужаєш) обов’язково побачимося. Якби ти знала з яким нетерпінням чекаю я цієї зустрічі, як я скучив за тобою, стужився. Мені так погано жилося в ті дні, коли я знав, що ти нездорова. Я тільки нічого не писав тобі про це, щоб не засмучувати.
Серце моє, зіронько моя, щастя й радість моя єдина!
Шурочко кохана! Будь здорова, серденько! Твоє здоров’я необхідне для нашого щастя, для нашого спільного майбутнього життя. Цілую тебе, обіймаю. ( )
Сьогодні я йду до Шр[ага] ввечері. Обіцяв провести вечір перед його від’їздом. Любиш ти мене? Ще цілую.
Твій.
65.
[Серпень 1906 р., Чернігів]
Чи не застудив я тебе, голубко? Краще тобі сьогодні?
А вчора ти виглядала чудово і була дуже цікава. Я вважаю, що світло-жовтий колір тобі дуже личить.
Звісно, мені дуже прикро, що ми сьогодні не побачимося.