Знайомство з містом полегшує мені завдання й скорочує час. Звісно, це гріх — так коротко бути в Римі, але що ж поробиш: хочеться швидше на море, на відпочинок. Почуваюся прекрасно, ходжу зовсім добре, не задихаюся. Отже — усе в мене на нервовому ґрунті.
Як ти, моє щастя? У найкращих куточках Рима думаю про тебе й часто мені здається, що ми удвох. Я подумки ділюся з тобою враженнями. Минулої ночі ти мені снилася. Я щось розповідав тобі й раптом утратив голос. За хвилину це минуло, і ти поцілувала мене за це.
Завтра о 7 годині ранку кур’єром їду в Неаполь, це вже остання зупинка, тож невдовзі повідомлю тобі свою адресу й матиму твої листи. Як би мені хотілося якомога швидше отримати від тебе хоч кілька слів. Пиши мені часто й багато. Сподіваюся, ти не сердишся за такі короткі, небагаті на зміст листи, але в дорозі, коли поспішаєш, важко інакше.
До побачення, моя голубко. Не забувай мене, люби так, як я люблю тебе. Цілую. Чи здорова ти? Пиши.
ТвІЙ.
197.
31.V 909. Неаполь.
Пишу тобі, моє серце, на самому березі моря, біля Неаполітанської затоки. Море сьогодні грізне, вітер, але на його тлі вітрила здаються ще ефектнішими. Позаду мене колишуться величезні пальми. Ліворуч — Везувій, але він згаслий, "mortoe", як кажуть про нього неаполітанці. Удалині в морі, ніби хмара на небі, оповитий імлою Капрі — острів, на якому відпочиватиму.
Тепер уздовж берега ("corso") величезний рух: усе, що тільки може, виїжджає подихати прохолодою. Автомобілі гуркотять і димлять, важкі ландо повні нарядних жінок, ліврейна прислуга в циліндрах, а дами — без капелюхів. Розкішна зачіска чорного волосся — і більше нічого. Це особливість неаполітанської моди, як, утім, і венеційської, але що мене приваблює, так це двоколісні екіпажі, дуже витончені й легкі, а в упряжці — віслючок. Маленька гарна тваринка виглядає надзвичайно елегантно в особливому спорядженні. Увесь час лунають удари довгих батогів і відчайдушні крики, покликані надати бадьорості тваринам. А я тільки думаю, що така експансивна істота, як неаполітанець, не може обійтися без знаків прояву енергії.
Зараз беру екіпаж і їду кататися. Чому ти не зі мною, чому не зі мною!
Пробуду в Неаполі до завтра, а завтра о 4 годині по обіді відпливаю. Тепер надія отримувати від тебе листи стає ближчою. Я, моя дитино, здоровий, трохи втомлений і вже не спав минулої ночі. Зате скоро відпочину.
Пиши мені частіше, не забувай навіть дрібниць, якщо вони стосуються тебе. Мене все цікавить. Ну, будь здорова. До наступного листа. Цілую, цілую й цілую. Люблю тебе міцно.
Твій.
198.
2.VI 909.
Нарешті, дорога дитино, можу повідомити свою адресу: Italia. Napoli. Capri. Hôtel Royal, № 23. M. Kociubinski.
Пиши мені зараз часто, щодня, якщо можеш.
Завтра напишу докладніше, а сьогодні поспішаю, щоб устигнути на пошту.
Я потрапив, моя голубко, в земний рай. Більш вдалого місця для відпочинку не можу й уявити.
Скрізь така краса — південна рослинність (апельсини, лимони, маслини, лаври, пальми тощо) поєднана з чарівним розташуванням. Повітря абсолютно чисте, ніде немає пилу, і так насичене ароматом гірських гірких трав, що аж п’янить. Море величне, всюди довкола. Моя кімната наповнена його подихом.
Улаштувався я більш ніж комфортабельно, у першокласному готелі, на повному пансіоні, де годують, як у санаторії. Я дуже задоволений, що зможу відпочити як слід, наситити зір і душу красою. Тут так спокійно, тихо, як у селі, а водночас — усі зручності найкультурнішого місця. Дороги, стежки мов паркет, усюди чудові куточки для відпочинку. Публіка тут особлива: художники з усього світу, письменники, артисти.
Зараз іду знайомитися з Горьким, у якого ще хтось гостює.
Ще не відпочиваю: стільки вражень, очі ще не звикли до цієї розкоші. Тому пробач за короткого листа — хочу сьогодні повідомити лише адресу.
Пиши про себе, не забувай, що я тужу за тобою, що тут, далеко від тебе, я ще більше люблю тебе і живу тобою.
Цілую й обіймаю. Люблю.
Я здоровий, хоч і втомлений з дороги.
НО
Capri, 4 VI 909.
Адреса: Italia. Napoli. Capri. Hotel Rayai, № 23. M. Kociubinski. Дорога моя! Учора почувався дуже втомленим і не писав тобі. Враження від дороги й шум таких шалених міст, як Неаполь, іще не вляглися в мені. А тут ще довгий візит у Горького — з 2 до 11 години вечора, напружена бесіда на теми, що цікавили нас обох. Зате сьогодні почуваюся чудово: гуляв увесь ранок, море освіжало мене своїми бризками, повітря очистило й наповнило ароматами.
Опишу тобі свої враження від Горького. Нема чого й ка-
зати, що мене прийняли з розпростертими обіймами. Він
знає мене з літератури й, виявляється, цінує. Сам він живий,
цікавий чоловік, говорить нервово, іноді сльози блищать
на очах, коли хвилюється ( ). Це дуже цікавий чо-
ловік. Живе він розкішно, займає чудову віллу в 13 кімнат
з розкішним оздобленням. Людей у нього сила: у дружини його
від першого шлюбу багато дітей, є навіть одружений син, у ко-
трого, своєю чергою, діти. Словом, родина величезна. Дружина —
дуже освічена жінка й красуня, хоч і не першої мо-
лодості. Усі такі привітні й милі до мене, що навіть со-
ромно. Хотіли забрати мене до себе, але я не погодився,
бо за зручностей, які я маю в готелі, я тут
ще зовсім незалежний. У будь-якому разі я радий, що є
тут цікаве товариство. Незабаром приїдуть сюди Амфіте-
атров °7, Бунін 35 і Луначарський'1 — і цікавих знайомих
побільшає^ Л
Але мене цікавить не стільки товариство, скільки природа. Хотів би хоча б приблизно описати тобі острів, але ще не можу. Дай оглянутися. Скажу лише, що просто не віриться, що на землі є таке диво, як Капрі. Після обіду беру віслючка й вирушаю верхи в село Анакапрі на високій горі. Це село так довго було відрізане від усього світу, що там утворилася навіть особлива мова, якої ніхто не розуміє. Тепер тільки прокладено дорогу звідти в Капрі, і люди починають знайомитися. Післязавтра напишу тобі знову (писатиму через день). Жду твоїх листів із нетерпінням. Чи отримуєш ти всі мої листи? Цілую тебе міцно, моя кохана.
m
200.
Capri. 6.VI 909 р. Hotel Royal, № 23.
Моя дорога! Продовжую описувати тобі дива Капрі, адже це острів чудес. У прямовисних кам’яних стінах острова, що сягають 800—900 метрів заввишки, море видовбало безліч разючих гротів. Перший грот, який я відвідав, — це срібний грот. Отвір такий малий, що довелося лягти на дно човна, і лише тоді ми якось пропливли всередину. Вода в гроті ніжно-зеленого кольору, настільки прозора, що світиться вогнями. Але варто змахнути веслом чи бризнути рукою, як слід від руху стає разюче блакитним, а краї хвилі — ніжно-рожевими. Поєднання цих яскравих і цілком виразних кольорів настільки дивовижне, що важко повірити в можливість такого дива. Якщо опустити у воду весло чи руки — вони стають срібними, звідси й назва грота. Другий грот — блакитний. Це величезна зала з блакитними стінами й блакитною водою, яка під час руху грає блакитними вогнями. Щоб уявити собі це, змалюй у думках найяскравіші, найчистіші кольори, кольори кольорового скла проти сонця. Прекрасний грот зелений і ще чудовіший — діамантовий, де вода світиться діамантами буквально. Є ще багато дивовижних гротів, які я оглядав два дні, а завтра поїду ще. Не менш фантастичне наступне явище: між двома прямовисними скелями, де вода в вузькій протоці темна, майже чорна, час від часу з’являється разюче блакитна, світна хвиля, що справляє таке сильне враження, що місцеві жителі називають це pikolo diavolo — маленький чорт. Немає можливості описати все, розповім при зустрічі. Учора після обіду я їздив у дику частину острова, в Анакапрі. Там поля вкриті величезними кактусами, утричі вищими за людський зріст і зі стовбурами, як у наших дерев. Краса й повітря тут вражають — це вже не Європа, а Африка. Я дедалі більше закохуюся в Капрі, але ти не ревнуй, бо й тут ти для мене найчудовіша, найулюбленіша й найжаданіша.
Почуваюся прекрасно, відпочиваю, насолоджуюся. От якби ще листи від тебе — і все було б добре. Пиши про себе. Не сумуй, люби мене, як я люблю тебе, моє серце, моя мила дитино. Цілую без кінця. До наступного листа. Обіймаю.
Твій.
9.VI 909. Capri.
Дорога дитино, прости, що два дні нічого не писав тобі — я виїжджав із Капрі з Горьким і найвідомішим у Росії скульптором Пінцбургом (він тепер ліпить Горького) в Torre del Greco (місто під самим Везувієм) на народне свято. Їхали ми туди на вітрильній яхті, що зайняло майже весь день, а ввечері з яхти дивилися на урочистості. Це було щось фантастичне, мов дивовижний сон. У місті були зведені чудові споруди, від верху донизу обвішані коралами (це місто коралів), вулиці повні вінків і зелені. На морі влаштовано феєрверк вартістю 2000 лір (приблизно 1000 руб.), у повітрі зі світла здіймалися пальми, букети, кораблі та інше дивовижного забарвлення й сили, а гори багатоголосим відлунням повторювали тріск ракет і бомб. Усе місто було ілюміноване, на безліч човнів, пароплавчиків і яхт наводилися прожектори. Величезні пальми, прикрашені кольоровими ліхтариками, гойдали на човнах своїми віттями, кілька оркестрів і серенад плавали в усі боки, човни були зроблені у вигляді акул та інших риб, верхи на яких сиділи люди й собаки. Було запущено 200 повітряних куль різноманітних форм і кольорів — у вигляді чаш, медуз тощо. Тисячний натовп кричав, співав і здіймав страшенний галас. До пізньої ночі ми милувалися. Переночувавши в місті, наступного дня попливли в Сорренто, чудовий куточок Італії, а звідти ввечері (учора) — в Капрі, де й закінчили все дуже веселою вечерею в Горького. Ще раніше, перед від’їздом, я провів вечір у Горького й бачив тарантелу — таку особливу, яку вміють танцювати лише двоє людей у всьому світі, і вони живуть саме тут. А коли приїдуть Амфітеатров, Бунін та інші, ми поїдемо в Сицилію, де ще краще, ніж тут. Я дуже засмаг під час поїздки, почуваюся бадьоро й не хворію. Погода тут дуже гарна, не спекотно. Все було б чудово, якби я міг побачити тебе хоча б на хвилину, моє серце.