Навіть Ганна, забувши своє горе, захоплено всміхнулася від цієї звістки.
– То з такими силами та клейнодами, – лунав тим часом переможно його голос, – коли раптом що... то ми таку кашу заваримо, що захитається й Річ Посполита!
– Слава, слава Богданові! – вигукнули всі збуджено
й весело, потягнувшись до кубків.
– На погибель ворогам, а нам і людові на щастя!
І полився темним запашним струменем у кубки старий мед, і ще більше підсилив та підсолодив цей радісний настрій, окрилений веселкою пишних надій.
Усі вірили тієї миті, що вже настало жадане всіма затишшя, що воно вже відкрило свої прихистки... багато хто мріяв про особисте щастя, багато хто мирився з неминучою долею, багатьом поставала перед очима картина народного добробуту...
– Брати мої й друзі! – Богдан знову наповнив усі кубки. – Багато пережили ми разом і горя, і бур, і нещасть; але в усіх наших бідах підтримували нас досі та міцна любов і згода, що єднали нас проти ворогів і давали нам, слабким, силу й могутність. Тепер ми розстанемося, кожен піде своєю дорогою, і хто знає, коли та за яких обставин Господь знову зведе нас? Вип'ємо ж на прощання, друзі мої, за нашу братерську любов, за нашу віру одне в одного й згоду, щоб вона вічно жила між нами, щоб ми стояли всі один за одного й кожен за всіх!
– Будемо, будемо! – залунали звідусіль захоплені вигуки.
– Ганно, прощаєш? – притягнув Богдан до себе за руки дівчину, яка немов ожила, і зазирнув їй в очі.
– Дядьку, – уся спалахнула вона, – вам довіку... захисникові нашому...
Обійми, поцілунки й присяги змішалися з радісними сльозами.
І ніхто з присутніх не міг навіть подумати цієї миті про ту страшну бурю, яка вже здіймалася над їхніми головами...
Примітки
Створенню трилогії передувала велика робота автора над драмою "Богдан Хмельницький". Однак матеріал, зібраний М. Старицьким, не міг бути повністю використаний у драмі, яку він завершив 1887 року. Очевидно, вже тоді в письменника виник задум написати роман про небачений героїзм українського народу в боротьбі за своє визволення з-під гніту польської шляхти, про видатну особистість Богдана Хмельницького. Підготовчу роботу над романом М. Старицький розпочав кількома роками пізніше, коли після закінчення літнього сезону 1891 року він, відійшовши від керівництва трупою, залишився в Москві й прожив там до весни 1892 року.
У записнику письменника за 1891 рік знаходимо низку планів сцен до роману про Богдана Хмельницького. Ці плани записані без будь-якої системи, без послідовності в розвитку сюжету чи хронології подій. Тут містяться також списки літератури з історії України, Польщі, Литви, Криму та Росії, пізніше доповнені низкою праць і джерел, а також різноманітні виписки з прочитаних книжок.
Захопившись бурхливими подіями героїчного минулого, М. Старицький написав тоді російською мовою повість "Облога Буші (Епізод із часів Хмельниччини)" й одразу ж опублікував її в газеті "Московский листок" (1891). А до роману взявся лише в серпні 1894 року, про що свідчать позначки на одному з чорнових автографів. Працюючи над твором, автор продовжував глибоко вивчати різноманітні джерела та історичні дослідження.
Великий обсяг матеріалу й широта охоплення історичних подій невдовзі привели письменника до висновку, що в одній книжці цей задум не втілити. Поступово роман розрісся в трилогію – "Богдан Хмельницький", "Буря", "Біля пристані", – яка завдяки попередній підготовці та винятковій працездатності автора була створена за порівняно короткий час і опублікована в 1895–1897 роках у газеті "Московский листок". Усі три романи друкувалися просто "з-під пера": написавши розділ, М. Старицький відразу ж надсилав його до редакції газети.
Своїй трилогії про Богдана Хмельницького М. Старицький надавав великого значення й дуже шкодував, що не міг видати її українською мовою.
Перша частина трилогії – "Богдан Хмельницький. Історичний роман" – була опублікована 1895 року в газеті "Московский листок" (№№ 3 362). Через два роки, 1897 року, М. Старицький удруге опублікував цей роман, також російською мовою, але вже в Україні, у журналі "Киевская старина", під назвою: "Перед бурею. Історичний роман із часів Хмельниччини". Готуючи роман для журналу, М. Старицький трохи переробив початок і виправив деякі помилки та недогляди газетного варіанта.
Після завершення публікації в журналі роман мав одразу вийти окремим виданням, але під час пожежі в друкарні весь наклад книжки згорів; окреме видання з'явилося лише 1899 року в Києві під назвою: "Перед бурею". Зміна назви "Богдан Хмельницький" на "Перед бурею", очевидно, зумовлювалася змістом трилогії загалом. Усі три романи пов'язані між собою хронологією подій, сюжетом і дійовими особами. Хоча вони друкувалися як окремі твори, проте в центрі кожного стояла постать Богдана, отже, назва "Богдан Хмельницький" могла (і, треба гадати, мала) бути назвою всієї трилогії, а не окремого роману.
1903 року в Києві вийшло друге видання твору під іншою назвою: "Сотник Богдан Хмельницький (Перед бурею). Історичний роман". Після смерті М. Старицького його донька Людмила Михайлівна переробила першу частину трилогії на повість і в перекладі українською мовою надрукувала її у Львові, у журналі "Світ" (1907, №№ 1 10) під назвою: "Богдан Хмельницький (Перед бурею), історична повість". Того ж року й під такою самою назвою повість вийшла у Львові окремим виданням. Ця повість, по суті, є скороченим переказом роману "Перед бурею", причому скорочено понад дві третини тексту. Наступне видання, також українською мовою, було надруковане 1930 року у видавництві "Книгоспілка" під назвою "Богдан Хмельницький (Перед бурею), історичний роман". У цьому виданні твір скорочено майже наполовину. Того ж року у Львові у видавництві "Для школи і дому" роман вийшов повністю в перекладі українською мовою двома томами під назвою: "Богдан Хмельницький". Відтоді в Україні роман не видавали до 1960 року, коли видавництво "Молодь" видало його російською мовою під назвою: "Перед бурею. Історичний роман". У 1963 році роман повторно вийшов у цьому самому видавництві.
1965 року у видавництві "Дніпро" трилогія "Богдан Хмельницький" вийшла двічі: у зібранні творів М. Старицького у восьми томах, а також окремим виданням.
За широтою зображення історичних подій і своїм художнім рівнем трилогія М. Старицького – найвидатніший у дожовтневій літературі твір про визвольну війну українського народу 1648–1654 років. У ньому правдиво зображено причини цієї війни: безправне становище селян, жорстоку експлуатацію їх панством, утиски, яких зазнавали православне духовенство й козацтво з боку католиків та уніатів, королівської влади. Зображуючи селян як вирішальну силу у визвольному русі, М. Старицький підкреслює не лише його національно-визвольний, а й соціально-класовий характер.
Через увесь твір проходить ідея єдності інтересів українського й російського народів, ідея возз'єднання України з Росією.
Трилогія М. Старицького – твір монументальний і багатоплановий – свідчить про величезну й копітку працю автора над історичною літературою та джерелами. Ця література поряд із правильними відомостями містила чимало фактичних помилок, тенденційних положень. Висвітлюючи складну епоху, художньо трактуючи історичні події та постаті, М. Старицький прагнув документальності, об'єктивності й правдивості. Роман не позбавлений недоліків, які значною мірою пояснюються станом історичної науки того часу. Відносно правильно зображено у творі Богдана Хмельницького, який постає мудрим державним діячем, талановитим полководцем і відданим захисником інтересів народу. Але автор перебільшив роль шляхтянки Олени в житті та діяльності Богдана, а також його симпатії до короля Владислава IV, якого в трилогії явно ідеалізовано. Елементи ідеалізації помітні й в образах коронного гетьмана Конецпольського, а також канцлера Оссолінського. Є у творі й низка фактичних неточностей. І все ж, попри це, трилогія М. Старицького й донині не втратила свого значення як високохудожній, історично правдивий твір.
Тексти з незначними скороченнями друкуються за виданням: Михайло Старицький. Твори у восьми томах, К., 1965 р.
БУРЯ
Книга друга
I
Широко розкинулися дрімучі ліси від північної межі Чорноморського степу й до витоків Тясмину, Інгулу, Великої Висі та Тур'ї річки{234}. Розкинулися вони темною запоною, оповили прохолодною тінню тихі річки, прозорі озера, зелені болота. Шумлять над ними могутні, столітні дуби, високі, світлі ясени, широколисті клени, розлогі явори та похмурі, холодні сосни, не зігріті навіть у найспекотніший сонячний день.
Весело, гамірно й привільно в лісах і в безкрайому степу.{235}
Вигляне з-за дерева голова буй-тура *, підійде стадо лосів до води, промайнуть удалині полохливі сарни або допитлива білка перестрибне з гілки на гілку. Ех, багато мешканців у дрімучих лісах! Вільно їм блукати повсюди: усім вистачить і їжі, і місця... Хіба що часом залунає в зеленій глибині завзята козацька пісня й сполохає допитливий звіриний люд. Багато в лісах і непрохідних боліт, і потаємних стежок, є де сховатися й переслідуваним людям від жорстокої панської руки.
Багато пролилося в цих хащах невинної крові, багато стогонів заглушено під склепіннями віковічних лип, багато лунало криків розпачу й шаленої відваги... Де ж ви тепер, свідки давнього горя та слави? Де ви, Мотронинські, Круглі, Лебединські ліси? Де ви, тихі річки, прозорі озера, безкраї степи? Залишилися самі лише ваші імена серед купи мертвих сторінок...
* Буй-тур – дикий тур.
Пронеслася над розкішним краєм буря Господня; розметала, спалила заповідні пущі, висушила річки, засипала болота. Перетворила розкішний край на сумну руїну, схилила голови колишніх героїв, притупивши їхню чутливість до ударів фатальної, невідворотної долі...
Немає вас, дрімучі ліси, немає вас і сильні люди! Залишилися самі лише могили та безводні байраки зі стирчачими пнями на випаленому степу, на широкій братській могилі, що простягнулася від Чорного моря аж до Інгулу, до Тур'ї річки.
Мир вам, величні тіні! Спіть спокійно! Полягли разом із вами й ваші вірні друзі.