спектакль Viva la mamma (Нехай живе мама!), або Театральні порядки та безлад Київ Київський театр опери та балету
- Диригент-постановник – Сергій Голубничий
- Режисер-постановник – Віталій Пальчиков
- Художник-постановник – Людмила Нагорна
- Хормейстер-постановник – Анжела Масленнікова
- Постановник пластики – Сергій Кон
- Диригент – Євген Воронко
- Концертмейстери – Діана Верле, Марія Поляшова, Любов Орлова
- Художник світла – Михайло Євдокименко
- Звукорежисер – Ігор Кисельов
- Режисери, які ведуть виставу – Патімат Мірзаєва, Анна Янчук
Viva la mamma! (Нехай живе мама!), або Театральні порядки та безлад
Італійська комічна опера — це не просто жанр, це справжня пристрасть у дії, витончена пародія на життя, де під маскою сміху часто ховаються серйозні істини. Щоб зрозуміти її феномен, варто зазирнути в атмосферу тогочасної Італії. У XVIII-XIX століттях відвідини опери були для італійців не менш важливою подією, ніж для нас зараз фінал Ліги чемпіонів. Увечері вся громада — від торговців до інтелігенції — стікалась до місцевого театру, щоби, тісно притулившись одне до одного, з головою зануритися у світ музики, інтриг і пристрастей. Вистави йшли доти, доки викликали інтерес, а тоді — негайно змінювалися новими. Сумно — замінили, весело — квитки не дістати.
Композитори, наче марафонці, творили буквально на бігу. Джоаккіно Россіні, геній італійської опери, написав свого безсмертного «Севільського цирульника» за рекордні 16 днів. А увертюру взяв узагалі зі старої опери, мовляв, добра музика даремно не має пропадати. Але навіть блискуча музика не гарантувала успіху. Усе вирішувала публіка — запальна, вимоглива, безжальна. Якщо спектакль не вражав, глядачі могли не лише свистіти чи кричати — іноді справа доходила до справжніх погромів.
Актори ж і самі не пасли задніх: ревно стежили, аби в новій опері їм дісталася яскрава партія. Арії, дуети, смішні репліки — все мало підкреслити їхню унікальність. На репетиціях часто вирували справжні баталії: хто гучніше, хто виразніше, хто ближче до авансцени. Конфлікти, звісно, були невід’ємною частиною процесу. Але все це — на догоду великій справі.
Один із найяскравіших прикладів цього театрального хаосу — опера Гаетано Доніцетті «Viva la mamma!» (у перекладі — «Нехай живе мама!»). Це вишукана комічна сатира на театральне закулісся, що з іронією розповідає про всі ті сцени, які глядач зазвичай не бачить: скандали між солістами, капризи авторів, крики режисерів, божевільні матусі, які прагнуть кар’єри для своїх дітей більше, ніж самі діти.
У центрі сюжету — провінційний театр, де на маленькій сцені готується прем’єра. Але робота не ладиться: солісти ворогують, автори сваряться, і в цей безлад, наче буря, вривається донна Агата — мама юної співачки Луїджі. І все, що було хаосом, стає ще більшим хаосом — тепер уже з акцентом на материнську турботу. Що з того вийде? Сказати важко, бо ця опера — не про результат, а про процес. Втім, кінцівка неодмінно розсмішить.
На сцені Київської опери вистава йде українською мовою — тому все буде зрозуміло без додаткових пояснень. Атмосфера — щира, бешкетна, весела. Проте якщо вам раптом щось не сподобається, пам’ятайте: ми — не в Італії, і трощити меблі у нас не прийнято. Ми, українці, маємо свої витончені способи висловлювати емоції — оплесками, усмішкою, а іноді й теплим словом після вистави.
