спектакль Далеко по сусідству Історії у стилі Танго Київ Київський театр опери та балету
- Хореографія та постановка – Артем Шошин
- Художники-постановники – Артем Шошин, Марія Грабченко
- Балетмейстер-репетитор – Оксана Хамровська
- Художник світла – Тетяна Музиченко
- Звукорежисер – Ігор Кисельов
- Режисер, який веде виставу – Тетяна Лук’янець
«Далеко по сусідству»
З перших хвилин нашого існування ми занурюємося у світ взаємодій. Ще не встигши навчитися говорити, ми вже починаємо відчувати — ніжність дотиків, тепло обіймів, інтонацію голосу. Саме так, крізь прості на перший погляд речі, починає формуватись наша особистість. Усе це — завдяки тим, хто нас оточує: батькам, рідним, першим друзям, а згодом — тим, кого ми пускаємо ближче, ніж дозволяємо собі визнати. Кожна зустріч залишає слід. Одні — світлі, інші — болісні. Але всі вони — частина нашої внутрішньої мозаїки.
Іноді життя дарує неочікувані повороти: вірність змінюється на зраду, любов — на байдужість, а сподівання розсипаються, мов кришталь, від першого сильного пориву розчарування. Але водночас саме в цих найтемніших моментах ми й дізнаємося, хто ми є насправді. Коли залишаєшся наодинці з собою, без прикрас і зовнішньої підтримки, починаєш по-справжньому чути серце. І от тоді, у цій тиші, з’являється шанс почути справжній поклик — заклик до прощення, до любові, до сили духу.
Балет «Далеко по сусідству» — це сценічна історія, яка не прив’язується до конкретного часу чи місця. Вона могла статися будь-де: у великому місті або маленькому провінційному містечку, у далекій країні чи за кілька дверей від вас. А, можливо, вона вже відбувається у вашому житті просто зараз.
Ця вистава — про внутрішню боротьбу між невблаганною Долею та Любов’ю, яка, попри все, прагне перемоги. Про життя, в якому не буває простих відповідей, але завжди є шанс на переродження. Вистава не дає готових висновків, натомість — пропонує занурення у глибину почуттів і рефлексій.
Технічне рішення вистави передбачає використання фонограми, однак емоційна насиченість, мова тіла й хореографія балету повністю компенсують відсутність живого оркестру. Тут усе — про справжнє, відверте й таке, що не вимагає слів. Пластика танцю втілює те, що важко описати — рухами розповідаються історії про втрати й прощення, про зустрічі, що змінюють хід життя, і про надію, яка живе навіть тоді, коли, здається, вже нічого не залишилось.
«Далеко по сусідству» — це вистава про нас із вами. Про людське серце, яке шукає, сподівається, помиляється, прощає. Це нагадування, що навіть найбільш особиста історія — ніколи не лише твоя. У світі мільйони таких самих сердець, і, можливо, одне з них — зовсім поруч.
- Диригент-постановник – Ділявер Осман
- Балетмейстер-постановник – Артем Шошин
- Художник костюмів – Крістіна Мамедова
- Диригенти – Євген Воронко
- Балетмейстер-репетитор – Оксана Хамровська
- Режисер, який веде виставу – Тетяна Лук’янець
Історії у стилі Танго
Танго — це більше, ніж танець. Це діалог, який не потребує слів. Це мова тіл і поглядів, де кожен рух — наче зізнання, кожне обіймання — пошук опори, а кожен розворот — сумнів чи крок у невідоме. Це розмова двох самотніх душ, які, стикаючись на межі ритму, намагаються почути одна одну в гаморі життя.
Вистава «Історії у стилі Танго» — це не просто хореографічне дійство. Це емоційна фреска, що складається з чотирьох окремих сюжетів, кожен з яких — мов фрагмент чиєїсь реальності. У цих історіях самотні серця шукають свого співрозмовника, того, хто зможе розгадати їхню тишу, зрозуміти біль, підтримати у найвідповідальніший момент. Це пошук не просто партнера в танці — це пошук партнера у житті.
Кожна з чотирьох історій має свою атмосферу, свій характер і свою драматургію. Вони можуть бути ніжними або пристрасними, сповненими конфлікту або внутрішнього спокою. Але всі вони — про одне: про потребу бути почутим, прийнятим, не залишеним на самоті. Через танго герої вистави намагаються відповісти на головне питання: чи можливо знайти близьку душу у світі, де кожен — сам по собі, заглиблений у власні турботи?
Постановка захоплює не лише красою рухів, а й глибиною змісту. Танцюристи переносять глядача у світ, де любов і самотність йдуть пліч-о-пліч, де моменти близькості крихкі, але справжні, а кожна сцена — це емоційний удар, який змушує задуматися.
«Історії у стилі Танго» — це балет, що залишає післясмак. Він не дає легких відповідей, але ставить чесні запитання. І кожен глядач, виходячи з театру, може відчути: десь у цих історіях — щось дуже особисте, дуже знайоме. Можливо, одна з них — саме про нього.
