спектакль Ундіна Київ Театр «Золоті Ворота»
- автор Жан Жироду
- інсценізація: Павло Шпегун, Варвара Барбадос
- режисер Павло Шпегун
- художниця-постановниця Варвара Барбадос
- музичне рішення: Павло Шпегун, Світлана Мостова
«Ундіна» — Київ, Театр «Золоті Ворота»
«Ундіна» Жироду — це трагічна й дуже красива історія про зустріч двох реальностей, які ніби приречені не зрозуміти одна одну. З одного боку — водяна істота, чиста стихія, поезія й довіра без “але”. З іншого — людина: розумна, суперечлива, здатна на високі слова, але часто слабка там, де потрібна вірність не на день і не “поки зручно”, а назавжди.
Ундіна народжена для любові й правди. Її почуття прості та прямі: якщо кохає — то всім серцем, якщо вірить — то без підозр. Вона закохується в лицаря Ганса і бачить у ньому свій єдиний берег, свою опору, свою долю. Та проблема не в тому, що Ганс “поганий”. Проблема в іншому: він — людина. Йому важко тримати в собі ту абсолютність, яку Ундіна вважає природною. Він коливається, сумнівається, ведеться на чужі слова, боїться осуду, плутає пристрасть із любов’ю, а чесність — із небезпекою.
І от саме тут казка починає боліти по-справжньому. Невинність Ундіни проходить крізь людські випробування: ревнощі, дрібну підозру, брехню “заради спокою”, слабкість, яку так легко виправдати. Її щирість стає дзеркалом, у якому видно все — і красиве, і не дуже. А правда, принесена любов’ю без умов, інколи лякає сильніше, ніж будь-яке покарання.
Жироду розгортає цю історію не лише як романтичну трагедію, а як роздуми про те, чи може істота з іншого світу “прижитися” серед людей. Чи є шанс у кохання, якщо одне серце відкрите навстіж, а друге весь час шукає, де б підстрахуватися? І чи витримує людина ту чистоту, яка не вимагає нічого, окрім взаємності?
Це вистава про ціну вибору, про відповідальність за слова “кохаю”, про зраду не обов’язково гучну — інколи тиху, майже непомітну, але від того не менш руйнівну. І водночас — про кохання, яке впирається в межу смерті й перевіряє, що в нас справжнє: почуття чи зручність, вірність чи страх, любов чи звичка.
Якщо вам близькі історії, після яких хочеться мовчки посидіти й перевести подих — «Ундіна» саме з таких. Тут краса не “для фону”, а як спосіб говорити про болісне дуже чесно і дуже ніжно.
