спектакль Украдене Щастя Київ Театр «Золоті Ворота»
Украдене щастя в Театрі «Золоті Ворота»: Франко по-новому — містика, пристрасть, чекання
Серед численних сценічних інтерпретацій творів української класики вистава «Украдене щастя» в театрі «Золоті Ворота» вирізняється особливою енергетикою та емоційною глибиною. Постановка за відомою п’єсою Івана Франка набуває нового звучання в режисурі Івана Уривського, одного з найцікавіших молодих митців української сцени.
Уривський не просто відтворює класичну історію любовного трикутника — Михайло, Анна, Микола — знайому багатьом ще зі шкільної програми. Його «Украдене щастя» — це більше, ніж драма почуттів. Це — внутрішнє зрушення героїв, тонка пластика мовчання, світло й тінь, які створюють атмосферу тривожного очікування. Те, що здавалося знайомим, раптом постає в новому світлі — символічному, загадковому, майже потойбічному.
У виставі особливе значення має постать Михайла, який несподівано повертається до життя Анни. Його поява — ніби вторгнення з іншого виміру. Герої вірять, що він помер, але він з’являється — не просто як людина, а як втілення чогось незрозумілого й непередбачуваного. Цей персонаж стає містичним ядром вистави, що руйнує устрій звичного світу та змушує героїв зіштовхнутися з власною правдою й болем.
Сценографія й освітлення не просто підсилюють драматургію, а стають рівноправними учасниками дії. Простір сцени нагадує темний сон — у ньому все ніби застигло, але одночасно пульсує. Герої не просто говорять чи діють — вони переживають у просторі символів. Анна й Микола живуть так, ніби давно вже померли всередині себе — їхнє існування перетворене на чекання. І саме в таке чекання, як писав театральний критик Олег Вергеліс, обов’язково приходить щось — буря, привид, правда, яка пробуджує і ламає водночас.
«Украдене щастя» в цій сценічній версії — не просто адаптація літературної класики. Це глибоке дослідження людських пристрастей, зради, болю та пошуків справжньої сутності любові. Атмосфера вистави балансуватиме між психологічною реалістичністю і символічним виміром — у цьому вся суть режисерського почерку Івана Уривського.
Зовсім не випадково саме ця постановка була відзначена премією «Дзеркало сцени» в категорії «Краща вистава молодих режисерів». Вона відкриває новий погляд на знайомий твір, демонструючи, наскільки по-іншому можна відчути текст, якщо підійти до нього з тонким чуттям, сучасною чутливістю та режисерською сміливістю.
Це вистава про мовчання, яке кричить. Про любов, яка викликає біль. Про людей, які давно втратили себе, але ще мають шанс віднайти. Театр «Золоті Ворота» пропонує глядачам не просто сценічну історію — він запрошує у простір внутрішнього занурення, де «украдене щастя» стає метафорою цілого життя.
