спектакль Величне століття. Веселе Київ 2025-12-27 18:00 Театр «Золоті Ворота»
«Величне століття. Веселе» — відверта драма-ілюзія на сцені Театру «Золоті Ворота»
У виставі використовується ненормативна лексика.
Дорослі — це ті, хто навчився триматися за свої ілюзії міцніше, ніж за правду. Ми вже попрощались із вірою в лелеку, що приносить немовлят, і в зубну фею, яка залишає монети під подушкою. Але є ілюзії складніші, глибші — ті, які роками будують наші уявлення про «нормальне життя», про щастя, про любов, про суспільство, яке ми хочемо бачити навколо.
Саме ці ілюзії стають мішенню в постановці «Величне століття. Веселе» — сміливій, провокаційній, подекуди жорсткій виставі, яку пропонує театр «Золоті Ворота». Це історія, що відбувається у вигаданому, але надто знайомому селищі з назвою Веселе, де все йшло «як по маслу» після перемоги України. Люди жили передбачувано й навіть щасливо, занурені у свій затишний всесвіт. Але спокійне життя — завжди крихке. І в Веселому з’являється тріщина, яка з кожною сценою перетворюється на прірву.
Все починається з однієї несподіваної заяви — голова громади Толік робить камінгаут. Його відвертість стає не просто подією, а своєрідним каталізатором. У цей момент у Веселому починається не просто криза, а глибока внутрішня перебудова, яка зачіпає кожного. Суспільство, яке так старанно ховало небажані теми під килим, більше не здатне робити вигляд, що «нічого не сталося».
Іронія й біль переплітаються у цій виставі, де все — і репліки, і погляди, і мовчання — підточують зсередини звичні уявлення. Постановка сміливо виводить глядача за межі зони комфорту, змушуючи поставити собі незручні запитання: наскільки ми готові приймати іншість? Наскільки ми чесні самі з собою? Чи маємо ми право визначати, що є «нормальним», а що — ні?
Атмосфера поступово загущується. Ілюзії, які довгі роки тримали всіх у затишній ілюзорній безпеці, починають розсипатися одна за одною. А разом із ними руйнується й відчуття стабільності. У Веселому з’являються... ні, не обов’язково привиди в класичному сенсі. Радше тіні — минулого, страхів, мовчанки, відкладених відповідей. І вже ніхто не може бути впевнений, що ці «тіні» не живуть і в ньому самому.
«Величне століття. Веселе» — це вистава, яку неможливо сприймати поверхнево. Вона не дає готових рішень і не обіцяє гармонійного завершення. Це театр, який діє, як удар: несподіваний, сильний, очищаючий. Тут немає абсолютних правих і винних — є тільки люди, які вчаться бути чесними в новій реальності. І саме ця чесність виявляється найбільшою розкішшю нашого часу.
Глядачам варто бути готовими: ця вистава — як лабіринт, з якого не завжди просто вийти без змін. Вона провокує, шокує, змушує сміятися, коли сміятися вже не хочеться, і мовчати, коли слів бракує. Але саме в такому театрі — театрі ризику, щирості й порушення табу — і народжується мистецтво, яке здатне щось змінити. Хоч би й спершу — у глядачеві.
