У 1943 році, під час бомбардувань Берліна, приміщення українського видавництва, де працював Василь Барка, було двічі зруйноване — фосфорні бомби випалили все дощенту. Працівники видавництва змушені були евакуюватися на околицю міста.
У той період Барка знову почав регулярно писати вірші. Граничні умови існування, нові книжки, особливо релігійного спрямування, спілкування з церквою та глибокі самотні роздуми цілком змінили його світогляд. Найдорожчим здобутком стала Біблія в перекладі Пантелеймона Куліша — подарунок митця Едварда Козака. Цей том супроводжував поета все життя.
Окрім поезії, Барка створював есеї, частину яких включив до книжки "Земля садівничих". Під час евакуації з Берліна він дрібно переписав свої вірші, щоб вони помістилися в кишені. Після нічного обстрілу вирушив до Веймара, де жив разом з іншими українцями у школі Гердера, спали просто на підлозі.
Коли до міста увійшли американські війська, почалась нова хвиля змін. Однак згодом Тюрингію передали Радянському Союзу, тож довелось іти далі — в західному напрямку. Пішки Барка подолав майже тисячу кілометрів, іноді підсідаючи в авто, які водили земляки. Ночував то в сінниках, то в порожніх школах, то в куренях, а подекуди — в домівках доброзичливих німців.
Зрештою він опинився в таборі переміщених осіб під Аугсбургом, на території покинутого цегельного заводу. Через нестачу місць довелося ночувати в зробленому з дощок ящику. Згодом американці переселили табір у кращі умови — в Сомме-Касерне. Там побут став більш впорядкованим. У цей період Барка продовжував писати вірші, есеї, а також роман «Рай» — трагічний, полемічний твір, створений у вузькому коридорі на підвіконні, бо кімната, де мешкали кілька людей, була надто тісна.
Невдовзі табір перевели до Ляйпгайма. Деякий час Барка мешкав у Нойбурзі над Дунаєм, а після повернення отримав дозвіл на еміграцію. Через хворобливий стан він вагався щодо переїзду до США — там, за чутками, можна було знайти лише важку фізичну працю. Урешті він погодився на ризиковану пропозицію молодших побратимів — перейти «на чорну» кордон Франції. Там йому обіцяли роботу викладача в українській школі неподалік Парижа.
Барка давно захоплювався французьким мистецтвом, перекладав французьку поезію, отож мріяв побачити Францію. Проте нелегальна мандрівка виявилась надзвичайно важкою: ночівлі на вологій глині в дощових лісах, бездоріжжя, втома. Його затримала французька поліція в потязі на Париж. Суд визнав його винним у порушенні кордону. Але суддя — людина добра й мудра — дав помірне покарання. На спробу Барки виправдатися з посиланням на вічність і відсутність кордонів у небі, суддя відповів: ми, на жаль, живемо на землі, й тут — інші закони.
Після ув'язнення в старій фортеці Барку депортували до кордону. Згодом він отримав офіційний дозвіл на в'їзд до Франції, але після гіркого досвіду мрія про Париж затьмарилась. Тоді він вирішив емігрувати до США — з надією, що там знайде свій шлях.
У Ляйпгаймі він почав працювати над новою книжкою віршів, що дістала назву «Океан» (перший том, у німецькому перекладі — «Трояндовий роман»).
В Америці Барка спочатку виконував фізичну роботу: топив котли, возив вугілля, мив підлоги у шпиталі монастиря Святого Хреста. Пізніше приєднався до видавництва «Пролог» — працював над історією української літератури. Частина цієї праці була надрукована під назвою «Хліборобський Орфей, або Клярнетизм».
Літо він провів у монастирі отців Василіян у Гленкові, де працював над поемою. Згодом — у Таннерсвілі, у маєтку художника Л. Кузьми. Там, у лісах Катскільських гір, Барка працював над другою частиною «Океану» та спробував себе в малюванні. Саме там він завершив роман «Жовтий князь» — художнє свідчення про голодомор 1933 року, виданий 1963-го.
Перший прозовий твір Барки — роман «Рай» — з’явився друком у США 1953 року. Збірка релігійно-філософських есеїв «Вершник неба», більшість з яких звучала на радіо «Свобода» як «Недільні розмови», вийшла окремою книжкою.
До свого шістдесятиліття Барка видав добірку поезій «Лірник», що охопила вірші за чверть століття. Кілька років він редагував український відділ радіо «Свобода» в Нью-Йорку, але через проблеми зі здоров’ям (очі, серцево-судинна система) змушений був залишити посаду.
Серед його вагомих перекладацьких робіт — «Король Лір» Шекспіра, надрукований у журналі «Сучасність» і виданий окремо, а також поетичний переклад «Апокаліпсису» для українського видання Біблії в Римі.
Серед завершених великих творів — чотиритомний роман у віршах «Свідок», драматична поема «Кавказ» (чотири томи), три томи лірики «Океан», епічна поема «Судний степ», сонетарій «Царство», романи «Душі едемітів» і «Спокутник і ключі землі», п’єса «Господар міста», есеї «Земля садівничих».
Своє життя Барка вважав незвичним і складним. Але вважав, що саме через терни з’являється простір для правдивого вислову, і лише крізь постійні пошуки краси життя отримує сенс — попри всі негаразди, несправедливості й особисті втрати.