спектакль Сикрет 1) я принцеса на гарошині Київ Театр «Золоті Ворота»
- Майстерня Івана Уривського
- викладачі: Іван Уривський, Акмал Гурєзов
- режисерка Христина Новикова
- дівчата: Марійка Кучеренко, Поліна Вакарєва
- дід і композитор Владислав Пронькін
- тексти Насті Дуднік, режисеркині, дівчат
- швачка і вчила співати Саша Невесела
Сикрет 1) я принцеса на гарошині
Чи можна навмисно розбити любов на сцені, щоб урятувати її в реальному житті? Ця вистава народжується саме з такого запитання. Вона про те, як наші найпотаємніші думки, сором’язливі бажання й незручні страхи шукають виходу назовні – і нарешті отримують голос.
Є сни, які не відпускають роками: прокидаєшся, а відчуття все одно залишаються десь у тілі. Є дотики й погляди, що закарбовуються настільки глибоко, що шкіра й м’язи наче пам’ятають їх краще, ніж розум. Є страхи, які обережно підкрадаються в тиші, коли вимикається світло: страх постаріти й залишитися самотнім, страх втратити близьку людину, страх опинитися в епіцентрі війни, страх зустрітися зі смертю – своєю або чужою. Ми звикли від них відвертатися, жартувати, відкладати розмову «на потім».
У цій виставі ми робимо протилежне – дивимося їм просто в обличчя. Дозволяємо їм прозвучати, оформитися в образи, тіла, сценічні ситуації. Те, що зазвичай ховається десь на задньому плані свідомості, стає видимим, промовленим, прожитим тут і зараз. Ми даємо собі право на бентежні, неідеальні, іноді незручні думки – з надією, що поза сценою вони втратять владу над нами.
Аби пройти цей шлях, ми поєднуємо, здавалось би, несумісне: ніжність, яка народжується з довіри, і агресію, що виходить із болю; сміх, що раптом проривається в найнезручніший момент, і тривогу, яка стискає горло; живу тілесність, де кожен рух має значення, і казковість, яка допомагає пережити найтемніші теми. У цій історії «принцеса на гарошині» – це вже не лише персонаж казки, а метафора нашої вразливості: того маленького «горошка» десь всередині, що заважає спати, поки ми не визнаємо його існування.
Вистава – це наш спільний інтимний досвід співприсутності. Глядач і актори опиняються в одному просторі, де дозволено бути чесними, смішними, розгубленими, сильними й слабкими одночасно. Тут можна сміятися з власних страхів, а можна мовчати, просто відчуваючи, як вони поступово втрачають гостроту.
Це не спроба позбутися страху раз і назавжди – це спроба навчитися жити поруч із ним так, щоб він більше не керував нами. Щоб, попри війну, втрати, невизначеність і біль, ми могли зберегти здатність кохати, торкатися, довіряти й будувати близькість. «Сикрет 1) я принцеса на гарошині» – про любов, яка виживає навіть тоді, коли реальність стає надто жорсткою, і про людей, які вчаться захищати найцінніше – попри все.
