спектакль Схоже на щастя Київ 2025-12-08 18:00 Театр «Сузір’я»
- Режисер-постановник – Заслужений діяч мистецтв України Катерина Степанкова
- Художник-постановник – Тарас Ткаченко
- Художник по костюмах – Світлана Нікітчіна
- Хореограф постановник - Олексій Скляренко
- Композитор – Андрій Шусть
«Схоже на щастя» — ніжна комедія про людську самотність і теплоту несподіваних зустрічей
Чим є щастя? Це запитання, на яке кожен із нас відповідає по-своєму — залежно від віку, досвіду, характеру, від пережитих радостей і втрат. У дитинстві воно має один вигляд, у молодості — інший, у зрілості — ще один. Але є одне спільне для всіх розуміння: самотність — це точно не щастя. Вона холодна, мов порожній дім, і глуха, як тиша після останнього дзвінка.
Саме про це — вистава «Схоже на щастя». Не про гучні зізнання, не про великі пристрасті, а про щось значно важливіше — про тендітну, раптову й дуже людську довіру. Про ту мить, коли двоє абсолютно чужих людей — ніби з різних світів — раптом стикаються і починають торкатися один одного серцем.
Комедія, що лікує душу
«Схоже на щастя» — це камерна історія, де гумор не гримить, а ніжно шепоче. Це розмова на двох, у якій більше пауз, ніж реплік, бо найважливіше — не те, що сказано, а те, що відчувається.
Двоє самотніх, втомлених життям людей зустрічаються випадково — і це стає початком короткої, але дуже значущої подорожі. Вона не про географію, а про шлях один до одного. Вони не рятують світ і не вирішують глобальних проблем — вони просто знаходять тепло там, де вже, здавалося, лишився тільки попіл.
Простота, що зачіпає
У цій виставі немає ефектів чи пафосу. Є лише життя — справжнє, з його зітханнями, розчаруваннями, надіями й маленькими радощами, що часом схожі на дива. Тут усе — у деталях: у погляді, у жесті, у випадковій усмішці, що більше схожа на вибачення, ніж на щось веселе.
І найважливіше — це почуття, яке виникає між героями. Не гучне, не демонстративне. Воно мовчазне й дбайливе, як ковдра в дощову ніч. Його не назвеш любов’ю в класичному розумінні, але це щось не менш важливе — присутність, турбота, розуміння без зайвих слів.
Чому варто побачити цю виставу?
Бо вона зворушує, але не тисне на жалість.
Бо в ній — гумор, який не висміює, а підтримує.
Бо це історія не про ідеальних героїв, а про звичайних людей, у яких легко впізнати себе.
Бо вона залишає після себе світло, якого так не вистачає в повсякденності.
«Схоже на щастя» — це не просто театральний вечір. Це нагадування про те, що навіть у самій простій розмові, у випадковій зустрічі, у погляді, який зупинився трохи довше — може бути те, що ми шукаємо все життя. І що іноді щастя не треба шукати — варто просто вчасно не пройти повз.
