спектакль Оскар - Богу Київ 2025-12-29 18:00 Театр «Сузір’я»
- Режисура та сценографія - Народний артист України Олексій Кужельний
- Художник по костюмах - Марія Рева
- Балетмейстер - Ольга Семьошкіна
- Музичне оформлення - Тетяна Лукіна
- Художник аніматор - Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Степан Коваль
«Оскар — Богу» : світло життя крізь темряву болю
Ця вистава — не просто розповідь. Це щемливе занурення у світ дитини, яка, попри невблаганний діагноз, продовжує жити з гідністю, відкритим серцем і внутрішнім світлом. Маленький Оскар — десятирічний хлопчик із лейкемією. Він знає, що часу майже не лишилося, але замість відчаю обирає діалог із Вічністю — щодня пише листи до Бога.
Погляд дитини, що бачить глибше за дорослих
Ці листи — не просто звернення до небес. Вони — глибокі, щирі й часом болісно правдиві роздуми про життя, смерть, любов, самотність і надію. У них — неймовірне поєднання дитячої безпосередності та вражаючої життєвої мудрості. Те, чого багато хто з нас так і не навчився, Оскар проживає природно, немов самою душею.
Його слова — це не лише спроба порозумітися з Богом, а ще й спосіб прийняти власну долю, не зректися світла й не озлобитися. Він ставить глибокі філософські запитання, знаходячи у відповідях сенс — навіть у втраті, навіть у болю.
Дитина, яка вчить дорослих
У цьому тендітному образі хлопчика — уроки для кожного з нас. Часто ми, дорослі, губимося в буденності, роздратовані дрібницями, втрачаємо зв’язок із самими собою та з тими, кого любимо. Ми замикаємось, боїмося болю. А Оскар не боїться — він приймає усе, що приходить, і віддає у відповідь тільки тепло.
І саме тому його історія — не про смерть, а про життя. Про те, як навіть найкоротше людське існування може бути наповнене сенсом. Про те, що любов не має меж, що віра — не завжди релігійна, а глибоко людська — може стати опорою у найтемніші моменти.
Театр, де плачуть і мовчать — не від жалю, а від прозріння
Постановка «Оскар — Богу» не залишає байдужих. Вона не шокує й не тисне на жалість. Вона діє інакше — тихо проникає в серце. Після неї хочеться мовчати, обійняти близьку людину, написати комусь «дякую» або просто зупинитись і глибше вдихнути.
Це той театр, який працює на рівні душі. Тут не потрібно гучних слів, бо кожна репліка Оскара — як світло у вікні: невелике, але таке потрібне. Історія хлопчика стає історією глядача — бо всі ми колись були дітьми. І всі ми, зрештою, шукаємо відповіді на ті самі питання, які ставить він.
Чому варто побачити цю виставу?
Вона відновлює віру в людину.
Вона нагадує про силу доброти й щирості.
Вона вчить бути уважними до того, що справді важливо.
І вона показує, як слова можуть рятувати, якщо вони йдуть від серця.
«Оскар — Богу» — це не лише театральна подія. Це зустріч із власною вразливістю, з внутрішньою дитиною, з пам’яттю про любов. Це вистава, яка залишається з тобою надовго — як тихий голос, що шепоче: «Живи. Люби. Пам’ятай».
