спектакль Наталка Полтавка 2.0 Київ Київський академічний театр Актор
- Мама: Дарина Орєхова
- Петро: Едуард Дубина
- Возний: Святослав Майстрюк
- Микола: Марина Ейсмонт, Ігор Іванов
- Наталка: Володимира Вірстюк
- Виборний: Владислав Дмитрук
«Наталка Полтавка 2.0» — сучасна історія про силу вибору і внутрішню свободу
У новій постановці Театру АКТОР класика української драматургії постає в несподіваному світлі. «Наталка Полтавка 2.0» — це не просто оновлена версія знайомої з дитинства п’єси, а глибоке, актуальне прочитання історії про жінку, яка не підкорилася нав’язаному сценарію й обрала себе.
У центрі вистави — Наталка, дівчина, яка на перший погляд така ж, як і сотні інших героїнь народних історій: скромна, чесна, любляча. Але в цій версії вона набуває зовсім інших обрисів. Це не просто дівчина, яка чекає свого коханого, — це жінка, яка має голос, внутрішню гідність і здатність до самостійного вибору, навіть коли її намагаються зламати — мати, громада, обставини.
Це вистава не про абстрактне «кохання перемагає», а про тих, хто заради кохання готовий іти до кінця. Про тих, хто не зраджує себе — навіть коли тиск стає нестерпним. Перемагає не почуття, а рішучість, глибока людська впертість відстоювати своє право бути щасливим на власних умовах.
Візуально «Наталка Полтавка 2.0» витримана в естетиці художників-шістдесятників — мінімалістичній, символічній, точно скомпонованій. Жодного надміру, жодної зайвої деталі: усе стримано, але емоційно концентровано. Такий підхід лише підсилює внутрішню напругу сюжету, дозволяючи глядачу сконцентруватися не на декораціях, а на слові, паузі, погляді.
Окреме місце у виставі займає музика — авторська, написана сучасною композиторкою Олесею Оникієнко. Це не фон, не акомпанемент, а повноцінна емоційна мова, яка веде глядача через сцени, підкреслює напруження і додає глибини.
Усі персонажі постають у несподіваному трактуванні. Звичні ролі переграно, типові образи деформовано до нових змістів. Герої тут — не маски, а люди зі складною внутрішньою історією, і навіть знайомі з дитинства імена звучать по-новому. А фінал, якого точно не очікуєш, — не просто формальне завершення дії, а цілком інше питання, поставлене до глядача.
«Наталка Полтавка 2.0» — це спектакль для тих, хто готовий чути, бачити й відчувати глибше. Це не романтизація минулого, а розмова про сьогодення. Про свободу бути собою — попри все. Про сміливість не повторювати нав’язані сценарії. Про любов — не як солодку казку, а як виклик і вибір.
Це театр, що говорить сучасною мовою. Це Наталка, яку ще не бачили. І це — правда, яка звучить сильніше за звичне “любов усе пробачає”.
